Париж для самотніх та інші історії (збірник). Джоджо Мойєс
Читать онлайн книгу.
їй шолом.
Паризький вечір прохолодний і трохи морозний. Вона ніколи раніше не каталася на мопеді. Вона десь читала про те, що в аваріях із мопедами гине багато людей. Але вона все ж таки одягає шолом, Фаб’єн уже за кермом, махає їй, щоб сідала.
– Усе вже добре, – відповідає Нелл.
«Будь ласка, не дай нам загинути», – думає вона.
– Чудово. Що ж, спершу ми трохи вип’ємо, потім, можливо, поїмо, але зараз я хочу показати тобі Париж, домовилися?
Вона обіймає його за талію, мопед зривається з місця й зникає в паризькій ночі.
9
Фаб’єн зі свистом несеться вулицею Ріволі, оминаючи авто, відчуваючи, як стискаються руки дівчини на його талії щоразу, як він додає швидкості. Він зупиняється на червоний і запитує:
– Усе гаразд? – Через шолом його голос звучить глухо.
Вона усміхається, кінчик носа злегка почервонів.
– Так, – говорить вона й бачить, як він усміхається.
Сандрін завжди їздила з ним без жодних емоцій, ніби намагаючись приховати те, що вона насправді думає про його стиль водіння. А ось ця англійка верещить і регоче, її волосся розлітається в різні боки, а коли він особливо різко маневрує в транспортному потоці, вона кричить: «Боже мій! Божечки!»
Він везе її жвавими проспектами, бічними вуличками, вискакує через міст Турнель на острів Сен-Луї, щоб вона могла помилуватися водою, яка переливається під ними. Тоді він робить коло й виїжджає на міст Архієпархії, щоб вона побачила Нотр-Дам, який світиться в темряві, з його кам’яними горгульями, які визирають із готичних башт.
Після цього, не давши їй звести подих, Фаб’єн везе її до Єлисейських Полів, оминаючи авто й сигналячи пішоходам, які вискакують на проїжджу частину. Після цього він збавляє швидкість і підіймає вгору руку, щоб вона поглянула на Тріумфальну арку. Він відчуває, що вона трохи відхиляється назад, коли вони проїжджають під нею. Він піднімає вгору великий палець, і вона робить те саме.
Він мчить через міст і звертає праворуч, на набережну. Обганяє автобуси й таксі, ігноруючи гудки, і нарешті опиняється в місці призначення. Він зупиняється й глушить мотор. Річкою пливуть туристичні катери, поряд торгують сувенірами у вигляді Ейфелевої вежі й цукровою ватою. І ось вони бачать її. Справжня Ейфелева вежа возвеличується перед ними, сотні її сталевих частин підіймаються в безмежне вечірнє небо.
Нелл його відпускає й обережно злазить із мопеда, ніби за час поїздки в неї затерпли ноги. Вона знімає шолом. Фаб’єн помічає, що, на відміну від Сандрін, вона не поспішає поправляти зачіску. Вона розглядає все навколо, її рот відкритий від захвату й схожий на букву «О».
Він також знімає шолом і перехиляється через кермо.
– Ось! Тепер можеш сміливо казати, що оглянула всі важливі визначні місця Парижа лише за… кхм… двадцять дві хвилини.
Вона дивиться на нього, її очі сяють.
– Чорт забирай, це було найкрутіше і, мабуть, найкраще з усього, що я робила у своєму житті.
Вона сміється.
– Це ж Ейфелева вежа!
– Хочеш піднятися нагору? Але нам, мабуть, доведеться