Кінець зміни. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
матір-удову.
– Яка, врешті, й стала її доглядати. Холлі киває.
– Дуже дивно, дуже сумно. Але принаймні фінансова підтримка в них була – страховка. Вони навіть непогано влаштувалися у світі.
– Так, – погодився Ходжес, – але тепер вони пішли зі світу.
На це Холлі нічого не каже. Попереду виїзд на Рідждейл. Ходжес прямує туди.
5
Піт Гантлі набрав вагу, живіт у нього звисає над поясом, а от Ізабель Джейнз у линялих джинсах і синьому блейзері не втратила ані краплі колишнього шарму. Оксамитовий погляд її сірих очей переходить від Холлі до Ходжеса й назад.
– А ви схудли, – зауважує вона, і це може бути і похвалою, і звинуваченням.
– У нього щось зі шлунком, то він аналізи здав, – каже Холлі. – Результати мали бути сьогодні, але…
– Ну не треба, Холс, будь ласка, – зупиняє її Ходжес. – Це ж не медичний консиліум!
– Ви удвох просто як старе подружжя, – відзначає Іззі. Холлі спокійно відповідає:
– Шлюб із Біллом зіпсував би наші ділові стосунки.
Піт сміється, Холлі здивовано зиркає на нього, і всі заходять у будинок.
Будинок славний, у стилі Кейпкоду, і в ньому, попри холодну погоду й розташування на горі, дуже тепло. У передпокої всі четверо надягають гумові рукавички й бахіли. Як усе повертається, чудується Ходжес. Наче й не минало ніколи.
У вітальні на стіні картина з окатим хлопчиськом, а на другій – телевізор із великим екраном. Перед ним – крісло і кавовий столик. На столі акуратним віялом розкладено часописи про знаменитостей на зразок «ОК!» і жовта преса типу «Inside View». Посеред кімнати на килимі продавлено дві глибокі канавки. Ось тут вони вечорами дивилися телек, міркує Ходжес. А то й цілими днями. Мати в кріслі, Мартіна в інвалідному візку. Мабуть, тонну той візок важив, он які ями понадавлював.
– А матір як звали? – питає він.
– Дженіс Еллертон. Її чоловік Джеймс помер двадцять років тому, як стверджує… – Піт, чоловік старого гарту, як і Ходжес, ходить не з айпадом, а з блокнотом. Тепер він зазирає в записи. – Як стверджує Івонна Карстерс. Вона і друга помічниця Джорджина Росс знайшли тіла невдовзі після того, як прийшли сюди вранці перед шостою. Їм за такі ранні приходи додатково платять. Росс нам не дуже допомогла…
– Вона щось нерозбірливе молола, – пояснила Іззі. – А от Карстерс молодцем трималася, голову не втрачала. Одразу зателефонувала в поліцію, і ми вже о шостій сорок прибули на місце.
– Скільки було мамі?
– Точно не знаємо ще, – відказав Піт. – Але не першої свіжості дама.
– Сімдесят дев’ять, – розповіла Холлі. – В архівах новин, які я переглядала, чекаючи на Білла, щоб зібратися на думці, знайшлося, що на момент трагедії в центрі їй було сімдесят три.
– Тяжко на такій старості про інваліда дбати, – прокоментував Ходжес.
– Але жінка була в хорошій формі, – відзначила Ізабель. – Ну, принаймні Карстерс так каже. Сильна. І допомагали їй багато. У неї були гроші, бо…
– …вони отримали страховку, –