Сила забування. Кристин Лоберг
Читать онлайн книгу.
дання не може бути відтворена в будь-якій формі без письмового дозволу власників авторських прав.
Шановний читачу!
Спасибі, що придбали цю книгу.
Нагадуємо, що вона є об’єктом Закону України «Про авторське і суміжні право», порушення якого карається за статтею 176 Кримінального кодексу України «Порушення авторського права і суміжних прав» штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Повторне порушення карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо -і відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, обладнання та матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Кримінальне переслідування також відбувається згідно з відповідними законами країн, де зафіксовано незаконне відтворення (поширення) творів.
Книга містить криптографічний захист, що дозволяє визначити, хто є джерелом незаконного розповсюдження (відтворення) творів.
Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!
Моїй дружині Робін та моєму сину Джошеві,
які завжди вірили в мене та надихали
ризикнути і спробувати зробити це.
Моєму батькові Дейву та моїй сестрі Бет,
за їхню неперервну любов і підтримку.
Та особливо моїй матері Глорії.
Вона навчила мене, що доти,
доки я не здаюся, причісую своє волосся
та зав’язую шнурки, я можу досягнути будь-чого.
Мені б не вдалося зробити це без кожного з вас.
Пам’ять – матір усієї мудрості.
Вступ
Незабутня історія про забування
Кетті М. прокидається о п’ятій ранку. Так вона може безшумно прослизнути до своєї бігової доріжки на сорокап’ятихвилинну захоплюючу прогулянку, під час якої вона відповідає на нічні емейли, перевіряє свій профіль у Фейсбук і знайомиться з ранковими новинами. До дев’ятої ранку, коли вона сідає за свій робочий стіл (уже приготувавши сніданок для родини, прийнявши душ, одягнувшись, загубивши та знайшовши свої ключі, опублікувавши декілька фото онлайн, запустивши кілька застосунків, завантаживши важливу інформацію на свій айпад, зібравши ланчі для дітей та підкинувши їх у школу), вона вже встигає обробити істотні об’єми інформації та різноманітні потреби через свій мобільний телефон та домашній комп’ютер. Зараз, узявшись за роботу, серед лавини зі списків справ, вхідних дзвінків та емейлів, вона намагається вибудувати пріоритети своїх завдань. Перегляд важливого файла вона відкладає на потім, оскільки боїться, що її мозок зараз не зможе сконцентруватися на ньому. З настанням обідньої перерви вона дивується, як швидко промайнув ранок, відчуваючи себе нездарою, адже минуло вже півдня, а вона так мало встигла зробити. Увага розсіяна, тож вона намагається заспокоїтися та зібратися. Бере чашку кави та починає скролити свій улюблений веб-сайт. Але надходить усе більше відволікаючих емейлів. А коли десь о четвертій годині в офісі з’являється шеф та ставить їй просте питання, вона не може нічого згадати, щоб відповісти на нього. Її мозок перестає працювати. Поправка: того дня її мозок і не починав працювати.
На жаль, така ситуація типова не тільки для Кетті, але й для мільйонів з нас, благословенних та проклятих у нашому гіперактивному світі. Світі, перенасиченому інформацією та очікуваннями, що потребують уважного розгляду в режимі 24/7. Але добрі новини полягають у тому, що із сучасного скрутного становища є вихід. Прочистити шлях у вашому мозку через весь хаос та налаштувати лазерний фокус і концентрацію. Спосіб здолати всі складні задачі, що дозволить рухатися в майбутнє, насолоджуватися життям та не дозволяти проблемам забирати більше часу, ніж вони того потребують. Вирішення криється в маловідомому процесі – забуванні. Саме так: навчившись забувати інформацію, ми отримуємо здатність пам’ятати, що маємо працювати швидше та більш організовано протягом дня.
Я не зустрічав жодної людини, яка б не відчувала себе перевантаженою своїми обов’язками і водночас цілковито виснаженою через намагання продовжувати, не збавляючи темп (хоча насправді їй це ледве вдається). І хоч ми вважаємо, що допомагаємо собі, перериваючись на роботі на так званий тайм-аут, під час якого ми щось шукаємо в Інтернеті або відповідаємо на повідомлення друзів, насправді ми робимо своєму мозкові ведмежу послугу. Творчість та осмислення не можуть зародитися в мозку, що живе в постійному відволіканні та розсіяності уваги. Як не