Любомир Гузар. Оксана Климончук
Читать онлайн книгу.
аїнською історією. Справжньою, а не зґвалтованою чужинськими пропагандистами.
У цій історії – героїзм, звитяга, непоступливість злому, подвиг розуму і серця. У цій історії – Любомир Гузар, великий українець, громадянин і духовний проводир. Зі сторінок книги Оксани Климончук постає особистість, яка з дивовижною гідністю, невдаваною інтелігентністю і, водночас, непоборною мужністю відповідала на величезні виклики, що кидала їй доля. Він у всьому був справжнім: у своєму чернецтві й в українстві; серед студентів і з-поміж князів Церкви; у Соборі й на Майдані.
Немає такого мірила, яким можна було б виміряти той вплив, який справив Блаженніший Любомир на порозуміння між християнами, на самоусвідомлення українського суспільства, на піднесення його моралі, зрештою, на ті події кінця ХХ – початку ХХІ століття, які творили сучасну нам Україну. Втім, соціологи, які понад усе довіряють цифрам, ще наприкінці 1990-х зауважили, що число українців, які повідомили про довіру до Любомира Гузара, набагато перевищує кількість вірних Українській греко-католицькій церкві; що його лекції збирають не лише католиків, але й православних, протестантів, мусульман і зовсім невіруючих людей. Що, власне, у визначенні того самого морального камертону, за яким людина налаштовує власне сумління, багато, дуже багато сучасників звертали свій погляд на Любомира.
Його за життя визнали великим, але його монументальність була теплою і живою. Це була Велич, до якої можна було доторкнутися. Яка вміла слухати ще краще, ніж говорити. З непідробною щирістю цікавитися людьми, ідеями, подіями, книгами. Розповідати про священне не пафосно і запалювати неголосно й розважливо.
Мені ніколи не доводилося зустрічати ієрарха, в якому б така глибина і масштабність поєднувалися з такою простотою. Така людська м’якість з такою твердою громадянською позицією. Такий інтелект з таким тактом. Його неможливо було уявити в люксовому авті чи в розкішному інтер’єрі. Так само як і в запопадливому підтакуванні можновладцям. Українські президенти і прем’єри, міністри і партійні очільники переконалися – цей лагідний дідусь ані кроку не відступить у відстоюванні своєї Церкви і свого народу.
Любомир Гузар і діяв, і мислив дуже широко – в його полі зору перебували проблеми не лише Церкви і не тільки України. Він напрочуд уважно вдивлявся у глобальні процеси сучасності, стежив за дискусіями про майбутнє нашої планети і, звичайно, за звивами богословської думки. Блаженніший обстоював те, що християнин завжди повинен наполягати на перетворенні цілого світу на євангельських засадах, і мав свою думку з приводу практично всіх найбільш актуальних питань політичного, суспільного, культурного розвитку України. Особливо його хвилювало все, що стосувалося гідності людини. Владика вважав, що доля України навпрост і вирішально залежить від того, як високо піднесе посттоталітарне і постколоніальне суспільство гідність кожного свого члена.
Час, що сплинув від того травневого дня 2017-го, коли Любомир відійшов у вічність, не віддаляє від нас його постать. Ми лише краще розуміємо її велич, глибину і значення для України, Церкви, для кожного з нас.
Віктор Єленський
Сходження Любомира Гузара
Блаженніший Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року в родині економіста та громадського діяча Ярослава Гузара (1897–1963) і вчительки Ростислави Демчук (1905–1992) у Львові. При хрещенні отримав ім’я – Любомир Лев Лука Гузар. Лев – на честь діда по батьковій лінії, Лука – на честь діда по материній лінії.
Пізніше Любомир Гузар зі слів своєї мами, Ростислави, згадував:
«Моя мати розповідала, що я народився такий слабонький. І що мене хрестили вже на четвертий день після народження. Це був священик, який належав до парохії Святих Петра і Павла, що на вулиці Личаківській у Львові».
Маленький Любомир ріс зі своєю старшою сестрою Мартою (1927–2001).
Батько і мати Любомира Гузара походили з інтелігентних та освічених родин. Вони були дуже набожні люди навіть як для того часу. Це й не дивно, адже в роду Любомира було багато священиків. По суті, Любомир Гузар продовжував справу своїх прадідів.
Прадідом Любомира Гузара по батьковій лінії був почесний крилошанин митрополичої капітули отець Дмитро Гузар – греко-католицький священик, парох у селі Завалові – нині Підгаєцького району Тернопільської області.
Рід Гузарів завжди мав народну любов. У Завалові досі згадують отця Дмитра, якого дуже любили односельчани. У місцевій церкві зберігається чаша, яку йому подарували на 50-ліття священства. Цю чашу й нині використовують для причастя.
Місцеві краєзнавці розповідають, як у 1883 році у Завалів, до священика Дмитра Гузара приїжджав сам Іван Франко.
Великий Каменяр завітав у село якраз на Великдень. Був у храмі на літургії та співав з усіма парафіянами «Христос Воскрес». А потім розділив паску та свячене яйце з отцем Дмитром.
Дідусь Любомира, Лев Гузар, (1858–1923) закінчив юридичний факультет Львівського університету. Був відомим у Галичі нотарем та громадським діячем.
Родина була не з бідних.