Смарагдове місто Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум
Читать онлайн книгу.
читачів
Можливо, мені слід було б написати на титульній сторінці цієї книжки іншу назву – «Ліман Френк Баум та його кореспонденти», бо я використав багато пропозицій, переданих мені в листах від дітей. Колись я справді уявляв себе «автором казок», але зараз я просто редактор чи приватний секретар для багатьох молодих людей, ідеї яких мене просять вплести в нитку моїх оповідань.
Ці ідеї зазвичай напрочуд мудрі. Вони також логічні й цікаві. Тож я використовував їх завжди, коли мав таку можливість, і визнаю, що багато чим зобов’язаний моїм маленьким друзям.
Боже, яка фантазія в цих дітей! Іноді їхня сміливість та геніальність мене справді вражала. Тож впевнений, що в майбутньому казкарів не бракуватиме.
Мої читачі розповіли мені, що робити з Дороті, тіткою Ем та дядьком Генрі – і я підкорявся їхнім наказам. Вони також запропонували мені теми, на які можна писати згодом: цього насправді достатньо, щоб у мене не залишилось вільного часу.
Я дуже пишаюся такою співпрацею. Діти люблять ці історії, бо допомагали їх створювати. Мої читачі знають, чого хочуть, і розуміють, що я намагаюся їм догодити.
Наслідками такої взаємодії дуже задоволені не тільки я і видавці, а також (впевнений) діти.
Сподіваюся, мої любі, ми ще довго разом створюватимемо ці прекрасні історії.
I
Король Номів хоче повернути чарівний пояс
Король Номів був аж занадто розлючений. У такі періоди його краще не чіпати. Тож усі піддані трималися від нього якомога далі, навіть Головний Управитель Каліко.
Через це Король, якого звали Бурим Рокватом, скаженів у повній самоті. Він сердито міряв кроками свою печеру, повну коштовностей, і злував немилосердно. Раптом його наздогнала думка, що наодинці ятритися безглуздо: набагато краще й корисніше для здоров’я зігнати свою злість на комусь, принизивши його. Король підскочив до гонга і щосили вдарив у нього.
На поклик, тремтячи від страху, з’явився Каліко.
– Поклич до мене Головного Радника! – заревів розлючений монарх.
Веретеноподібні ноги Каліко винесли із зали його вгодоване тіло з максимальною швидкістю, й незабаром Головний Радник увійшов до печери. Король сердито мовив йому:
– Мій Чарівний Пояс привласнила якась дівчина, а тебе, здається, це взагалі не хвилює! Радник ти чи не радник? Як мені тепер чаклувати без Чарівного Пояса? Я ось-ось лусну від злості! Що ти на це скажеш?
– Деякі люди насолоджуються гнівом, Ваша Величносте, – незворушно відповів Радник.
– Згоден. Але скільки ще можна злувати? Я роблю це цілий ранок, день і вечір. Набридло! Радь щось!
– Що ж, – зітхнув Радник. – Отже: вам хочеться чаклувати, а ви не можете, тож, що робити натомість? Моя порада – треба позбавитися від бажання чаклувати.
Почувши це, король люто глипнув на Радника і почав смикати свої довгі білі вуса, поки не потягнув їх так сильно, що закричав від болю.
– Дурень ти, ось хто! – вигукнув він.
– Я поділяю цю честь із Вашою Величністю, – відгукнувся Головний Радник.
– Хо, варто! – тупнувши ногою, заволав Король.
«Хо» – це королівський спосіб сказати «Негайно до мене!». Почувши грізний рик Короля, варта одразу прибігла. Тоді Король віддав наказ:
– Прибрати звідси цього нахабу!
Охоронці схопили Головного Радника і закували його в ланцюги, щоб той не пручався. Але Король розійшовся ще дужче. Підскочивши до гонга, він щосили грюкнув у нього. І знову блідий від страху Каліко постав перед грізним монархом.
– Подати сюди мою люльку!
– Ваша люлька вже тут, Ваша Величносте, – несміливо нагадав Головний Управитель.
– Так набий її! – гаркнув правитель.
– Вона набита, Ваша Величносте.
– То розпали її!
Каліко набрався сміливості і продовжив нагадувати:
– Але люлька вже горить, Ваша Величносте, і ви навіть палите її.
– Що? Як так? – тут монарх похлинувся димом і, нарешті, помітив, що й справді курить. – Але чому ти так грубо нагадуєш мені про це?
– Ваша Величностей, я лише ваш вірний слуга, нещасний слуга, – лагідно відповів ном.
Покора Головного Управителя трохи заспокоїла Короля, тож він, пихкаючи люлькою, повільно пройшовся по печері. Але умиротворення тривало недовго і незабаром гнів зануртував у ньому з новою силою. Зупинившись перед бідним Каліко, монарх залементував:
– Що ти хочеш сказати своїм улесливим виглядом? Ти хочеш образити цим мене, коли я такий нещасний?
– Дозвольте запитати, що розлютило Вашу Величність?
– Як що? – Король навіть зубами скрипнув від люті. – Хіба ти не знаєш, що дівчина на ім’я Дороті та її подружка Озма заволоділи моїм Чарівним Поясом?
– Але