Була така собі будівля у місті – химерна, висока та кругла. Її неможливо побачити при світлі дня, а вночі вона поставала лише перед особливими людьми – тими, хто мав заблукалі душі. Хто визначав таких людей, загублених та зневірених, чи то побитих життям, чи то побитих жадобою? Хто ж вкладав розповіді про цю будівлю у вуста падких на таємниці дітлахів, котрі пошепки називали її не інакше, як Цирк?
