Галицька сага. Ante bellum. Петро Лущик
Читать онлайн книгу.
Федір.
– Я розумію бажання сина, щоб його листа прочитала сестра з зятем, але навіщо наголошувати на тому, щоб передавати конверт?
Мороз підозріло подивився на Остапа, затим перевів погляд на конверт.
– Що ти дізнався?
Остап усміхнувся.
– Достатньо простої праски, щоб вивідати всі таємниці, – сказав він. – Хоч конверт і старий…
– Шість років, – підказав Федір.
– Мені все ж вдалося прочитати зсередини.
– Прочитати? Що?
Замість відповіді Остап Косач підійшов до плити, потримав над нею конверт, подивився на отриманий результат, швидко подав Морозу. Той вчитався у ледь помітний блідий напис.
«Центр – Гесеру! Зробіть все можливе, щоб вступити в ряди УВО».
Він здивовано підвів очі.
– Хто такий Гессер? – запитав він.
– У міфології народів Азії син неба і бог війни. Я цікавився цим, то й трохи знаю, – пояснив Остап.
Федір знову подивився на напис, але той вже зник, неначе його і не було зовсім.
– Можливо, саме тому цей напис і не помітили раніше, – сказав Косач. – Він дуже швидко зникає.
Федір Мороз підвівся, засунув листа у зловісний конверт, сховав назад у кишеню.
– Що ви на це скажете? – поцікавився Остап, спостерігаючи за діями старшого товариша.
Федір зітхнув.
– Скажу лише одне: ми поспішили зі стратою Павла Макухи, – мовив він.
Мороз попрощався із господарем і покинув його помешкання. Його дорога лежала до Андрія Мельника.
2
З погляду жінки, ця поїздка до Варшави для Ольги Мороз була невдалою. Кожного разу, коли вона приїжджала у нове місто – чи то у справах, чи на відпочинок, – обов’язково виділяла якийсь день, щоб походити магазинами. Займаючи не надто високу посаду секретарки, Ольга попри свою невелику зарплату у подібних поїздках мала можливість більше розпоряджатися своїм часом. Зазвичай подібні поїздки завжди закінчувалися новими обновами чи звичайними подарунками чоловічій частині сім’ї – на радість синові Гордію та сувору мовчанку чоловіка Федора, який, тим не менше, залюбки носив придбане Ольгою.
Цього разу поїздка до столиці не вдалася. Разом з головою допомогового комітету Кирилом Федурою вони прибули до Варшави у той самий день, коли туди на зустріч з віце-міністром з’їхалися воєводи з усієї Польщі, тому голові довелося почекати, коли поважні пани вирішать свої проблеми (а це не більше не менше мало принести перелом у ставленні «пілсудчиків» до української меншості). До того ж усі урядові установи були залучені до належного прийому високого німецького гостя: до Варшави прибував потяг з міністром пропаганди Третього Рейху Йозефом Геббельсом. Не встиг Федура висловити все, що думає про ситуацію, у яку вони потрапили, причому не добираючи слів і в присутності Ольги, як наступного дня, перед самим засіданням воєвод, громом серед ясного неба Варшавою прокотилася новина: на вулиці Фоскаль український націоналіст стріляв у міністра Броніслава Перацького, який помер у шпиталі через якусь годину.
Звичайно, ні про які справи,