Останній з могікан. Джеймс Купер
Читать онлайн книгу.
на якусь мить приголомшили Гейворда. Але потім він поспішив навздогін за утікачем. Пробігши лише близько ста кроків, майор наштовхнувся на індіанців і мисливця, які поверталися назад.
– Чому ви відмовилися від переслідування? – закричав він. – Шахрай, мабуть, переховується десь у кущах. Ми не можемо бути впевненими у власній безпеці, доки він на волі.
– Хіба хмара може наздогнати вітер? – заперечив мисливець. – Я чув, як це чортеня, ніби змія, прослизнуло по сухому листю, і я вистрелив йому навздогін, проте не влучив. Утім, погляньте на це дерево: його листя червоне.
– Це кров Магуа! Він поранений і може звалитися.
– Ні, ні, – заперечив мисливець, – я лише злегка пошкрябав його шкіру, від чого він іще хутчіше побіг.
– Невже четверо чоловіків не можуть упіймати одного пораненого?
– Вам жити набридло? – відповів мисливець питанням на питання. – Ця Лисиця підведе нас під удари томагавків своїх побратимів. Власне кажучи, мені не треба було стріляти зі своєї рушниці. Але спокуса виявилась завеликою! Одначе, друзі, ми маємо знайти інше місце для стоянки, щоб навести мингів на хибний слід, інакше наші скальпи майорітимуть перед наметом Монкальма.
Ці страшні слова, вимовлені мисливцем із холодною рішучістю людини, яка знає, що таке справжня небезпека, нагадали Гейвордові про відповідальність за дівчат, які йому довірилися. Даремно він намагався просякнути поглядом темряву, що огорнула ліс; здавалося, вони були відрізані від будь-якої людської допомоги. Можливо, його беззахисні супутниці залишаться під владою лютих ворогів, які, ніби хижі звірі, тільки й чекають на прихід темряви, щоб завдати свого удару.
– Що нам робити? – запитав він. – На Бога, не кидайте нас! Залишіться й допоможіть мені захистити дівчат! І не соромтеся: самі визначте собі винагороду.
Проте його ніхто, схоже, не слухав. Мисливець та індіанці розмовляли своєю говіркою. За кілька хвилин потому білий заговорив англійською:
– Ункас мав рацію! Чоловікам не личить залишати цих беззахисних створінь без будь-якої допомоги. Але щоб урятувати ніжні квіти, ми не можемо гаяти часу.
– Як ви можете сумніватися у моєму бажанні врятувати їх! Хіба я не пропонував вам…
– Краще моліться Богу, щоб він дав нам мудрості перехитрити чортів, які заполонили ці ліси, – сказав мисливець. – І постривайте з обіцянками про винагороду. Ці могікани і я – ми зробимо все, щоб тільки врятувати ваших дам від нещастя. Однак ви маєте пообіцяти нам дві речі, інакше ми й собі нашкодимо, і вам жодної користі не буде.
– Кажіть, про які обіцянки йдеться!
– По-перше, хоч би що сталося, – мовчіть, як сплячий ліс. По-друге, тримайте у таємниці від усього світу те місце, до якого ми вас відведемо.
– Я зроблю все, щоб виконати ці умови.
– Тоді йдіть за нами, бо треба дорожити кожною хвилиною.
Гейворд підійшов до дівчат, які нетерпляче на нього чекали, та запропонував їм умови їхнього нового провідника, а також повідомив про нагальну