Світло між двох океанів. М. Л. Стедман
Читать онлайн книгу.
просто почекаємо. Урешті-решт, це нічого не змінить.
– Люба, я мушу записати все це у вахтовий журнал. Ти знаєш, що я повинен негайно все повідомляти, – сказав Том, в обов’язки якого входило відзначати кожну важливу подію на маяку чи поблизу нього, від погоди та суден, що проходять повз, до проблем із механізмом маяка.
– Зроби це вранці, гаразд?
– А раптом це шлюпка з корабля?
– Це човен, а не шлюпка, – відповіла Ізабель.
– У дитини, ймовірно, є мати, яка чекає її десь на суші, рве на собі волосся. Якби з тобою таке трапилося?
– Ти бачив кофтину. Мати, напевно, випала з човна й потонула.
– Люба, ми не маємо жодного уявлення про неї. Або про те, що то за чоловік.
– Це найбільш вірогідне пояснення, чи не так? Немовлята самі батьків не покидають.
– Ізі, все можливо. Ми просто цього не знаємо.
– Ти коли-небудь чув про немовля, яке відправилось у плавання без матері? – Жінка тісніше пригорнула до себе дитину.
– Ізі, справа серйозна. Чоловік помер.
– А дитина – жива. Томе, май співчуття в серці!
Щось у її тоні вразило його. Через це, замість того щоб просто суперечити дружині, він зупинився й замислився над її проханням. Може, їй потрібно провести ще трохи часу з дитиною. Можливо, він їй це завинив. Запала тиша, Ізабель повернулася до нього з мовчазним благанням.
– Якщо це справді крайній випадок… – Том визнав, що йому важко знайти слова, – я зможу відкласти сигнал до ранку. Але це буде перше, що я зроблю, коли згасне світло маяка.
Ізабель поцілувала чоловіка й стиснула його руку.
– Мені краще повернутися до світлової камери. Я саме замінював паровивідну трубку, – сказав він.
Коли Том ішов стежкою, то почув солодкі ноти голосу Ізабель, яка співала:
Вітре, на південь ти вій, повівай,
Хвилі на синьому морі здіймай.
Хоча звуки пісні були мелодійними, Тому ставало дедалі важче здійматися сходами маяка й відганяти дивну тривогу через ту поступку, що він зробив.
Розділ 1
– Так, я це розумію, – сказав Том Шерборн.
Він сидів у спартанській кімнаті, такій самій задушливій, як і той день. Сиднейський літній дощ тарабанив у вікно і примушував людей на тротуарі поспішати в укриття.
– Я серйозно говорю, що там дуже важко. – Чоловік за столом нахилився вперед для більшої виразності. – Це не відпочинок на природі. Байрон-Бей не найгірша вакансія на маяку. Але я хочу переконатися, що ви знаєте, на що погоджуєтеся.
Він злегка підбив великим пальцем тютюн і запалив трубку. Супровідний лист Тома описував ту саму історію, що й у багатьох молодиків того часу: народився 28 вересня 1893-го; пройшов війну, має досвід роботи з Міжнародною системою кодових сигналів і азбукою Морзе; у хорошій фізичній формі, звільнений з військової служби з доброю атестацією та збереженням привілеїв. Правила передбачали, що перевага надавалася колишнім військовослужбовцям.
– Не