100 знаменитих людей України. Оксана Очкурова
Читать онлайн книгу.
церкви і приводити людей на хрещення в усіх містах і селах. У Києві руками грецьких майстрів було поставлено церкву Пресвятої Богородиці, названу пізніше Десятинною, тому що на її утримання Володимир дав десяту частину своїх доходів.
Слід зауважити, що населення Київської Русі хрестилося поступово і не чинило явного опору. Почасти тому, що більшість іще не усвідомлювала змісту нової релігії, а почасти тому, що вона не заважала русичам зберігати язичництва.
Для міцного ствердження новоприйнятої релігії Володимир наказав побудувати в Києві школу для дітей знаті. Таким чином, виростало покоління людей, які стали провідниками освіти, державності і права на Русі.
Християнство зміцнило державу, освятило владу князя і його «божественний авторитет», внесло нову мораль і культуру і сприяло зміцненню політичних, економічних і культурних зв'язків з європейськими державами.
Історична традиція стверджує, що християнство суттєво вплинуло і на характер Володимира Святославича. Київський князь відпустив чотирьох жінок і безліч наложниць і залишився з Анною, а після її смерті 1011 р. одружився з німецькою принцесою. Перейнятий духом християнської любові, він не хотів навіть страчувати злочинців, але потім, за порадою бояр, установив покарання лише грошовим штрафом – вірою. Володимир залишився любителем застіль і веселощів, але тепер на бенкети запрошувалися не тільки дружинники й бояри, а навіть і прості кияни. Убогим же роздавалася щедра милостиня.
Зростання міжнародного авторитету Київської Русі Володимир зміцнював династичними шлюбами своїх дітей із представниками королівських домів деяких європейських країн. Так, наприклад, Ярослав був одружений з дочкою шведського короля Олафа, Святополк – із дочкою польського короля Болеслава, одна з дочок Володимира стала дружиною угорського короля, інші – польського і чеського.
Останні 15 років життя князя в джерелах не освітлені. Лише незадовго до його смерті, 1014 p., літописець згадує Володимира у зв'язку з бунтом його сина Ярослава, що, будучи новгородським князем, відмовився платити щорічну данину, тобто фактично заявив про свою незалежність. Володимир Святославич збирався покарати непокірливого сина і наказав «розчищати дороги і мостити мости», але зненацька занедужав і помер 15 липня 1015 р. Похований він був спочатку за язичницьким обрядом, а потім його тіло перевезли в Десятинну церкву. «Зійшлися люди без числа і плакали за ним: бояри – за захисником країни, а бідні – як за своїм годувальником і захисником», – говорить давньоруський літопис.
Володимир Великий був видатним державним діячем і полководцем, головним засновником Київської держави. Після смерті він був канонізований церквою й одержав ім'я Святого, а в народі його прозвали Красним Сонечком.
Володимир Мономах
(народ. 1053 р. – пом. 1125 р.)
Великий князь Київської Русі, полководець, громадський