Вступ до психоаналізу. Зиґмунд Фройд
Читать онлайн книгу.
нас неоціненну перевагу, бо трапляється в усіх здорових людей. Ба навіть якби всі люди були здорові і їм тільки снилися сни, з їхніх сновидь ми змогли б виснувати все те знання, яке здобули, вивчаючи неврози.
Отже, й сновиддя стають об’єктом психоаналітичних досліджень. Це знову-таки звичайнісінькі, не досить оцінені явища, які нібито не мають практичної ваги, – такі ж, як і хибні дії, і спільне в них те, що ці обидва явища трапляються в здорових людей. Але тут умови для нашої роботи ще несприятливіші. Хибні дії були тільки знехтувані наукою, ними майже ніхто не переймався, але, зрештою, в їхньому вивченні не було нічого ганебного. Можна, правда, закинути, що є речі важливіші, але, можливо, буде якась користь і від цього. А зосередження уваги на сновиддях – захід не тільки непрактичний і непотрібний, а й просто ганебний: він має певний відтінок ненауковості, пробуджує підозру в схильності дослідника до містицизму. Подумайте лишень: учений-медик присвячує себе вивченню сновидь, коли навіть у самій невропатології та психіатрії є стільки важливіших речей: пухлини завбільшки в яблуко, що здавлюють орган психічного життя, крововиливи, хронічні запалення, при яких можна навіть продемонструвати під мікроскопом зміни в тканинах тіла! Ні, сновиддя надто вже маловартісний феномен, негідний стати об’єктом наукового дослідження.
До цього додається ще один чинник, який суперечить усім вимогам точної науки. Досліджуючи сновиддя, ніколи немає певності в об’єкті. Скажімо, якесь марення завжди ясно і виразно окреслене. «Я – китайський імператор», – гучно проголошує хворий. А сновиддя? Здебільшого його взагалі не можна переповісти. Коли хто розказує свій сон, чи є в нього гарантія, що він правильно все розповів і, тим паче, оповідаючи, нічого не перекрутив і не вигадав: адже до цього його може змусити сама непевність спогаду? Більшість сновидь узагалі не можна пригадати, хіба що невеликі фрагменти. І невже на тлумаченні такого матеріалу можна ґрунтувати наукову психологію або методи лікування хворих?
Деякий надмір критицизму, певне, збудить ваші підозри. Аргументи проти сновидь як об’єкта досліджень вочевидь прибирають крайніх форм. Такий закид, як незначущість, ми вже мали нагоду чути, розглядаючи хибні дії, і тоді ми сказали собі, що й незначні симптоми можуть свідчити про поважні речі. Що ж до непевності сновидь, то це просто властива їм ознака: адже не людина визначає характер тих або тих явищ. А втім, є цілком ясні й виразні сновиддя. Крім того, є й інші об’єкти психіатричного дослідження, яким притаманна така сама невизначеність, наприклад, у великому числі випадків це нав’язливі уявлення, до лікування яких беруться шановані, авторитетні психіатри. Пригадую останній випадок, що трапився мені в моїй медичній практиці. Хвора так мені описала свою хворобу: «У мене таке відчуття, ніби я скривдила якусь живу істоту, – може, дитину? – ні, ні, радше собаку, скривдила або хотіла скривдити, – здається, скинула його з мосту або ще якось». Шкоді, яку заподіює непевне пригадування сну, можна зарадити, якщо постановити: все, що нам розповідає сновидець, слід приймати