Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі
Читать онлайн книгу.
маєтність. Схоже, всі жінки роду Ріверс стали частиною воєнних трофеїв Генриха. Вона прийшла в найкращі кімнати другої категорії Вестмінстерського палацу побачитися з моєю матір’ю і принесла листа.
– Він збожеволів? – запитала вона мою матір. – Хіба не досить того, що мене одружили з хлопчиком, із юним герцогом, який ненавидів мене, то тепер мене віддають заміж ще за одного ворога моєї родини?
– А ти маєш бути винятком? – сухо запитала моя мати, яка тримала в руках інший лист, щоб показати своїй сестрі. – Бо ось яка доля нам призначена. Мені мають виплачувати пенсію. Сесилію віддають заміж за сера Джона Велса, Єлизавета буде заручена з королем.
– Слава Богу хоч це! – вигукнула тітка Катерина. – Ви, либонь, хвилювалися.
Мати кивнула.
– О, він відмовився б від обітниці, якби міг. Він шукав собі іншу наречену, він намагався зректися свого обов’язку.
Я підвела голову від шиття, почувши ці слова, але моя мати та її сестра зосередили всю увагу на листах, майже доторкаючись головами.
– Коли воно відбудеться? Весілля?
– Після коронації.
Моя мати показала уривок зі свого листа.
– Звичайно, він не хоче, аби хтось сказав, що вони з’єдналися як король і королева. Він хоче, аби всі думали, що він здобув трон за свої власні заслуги. Він не хоче, аби хтось сказав, що він здобув корону завдяки їй.
– Але ми всі підемо на його коронацію? – запитала моя тітка Катерина. – До неї залишилося зовсім мало часу, але…
– Нас не запрошено, – коротко відказала моя мати.
– Хіба це не образа? Він повинен подбати, щоб Елізабет була там присутня!
Моя мати стенула плечима.
– А що як її там палко вітатимуть? Якщо вітатимуть і нас? – спокійно відказала вона. – Ти знаєш, як вітали б її люди, якби побачили. Ти знаєш, як лондонці люблять дім Йорків. Що, якби люди побачили нас і стали кликати мого племінника Едварда Воріка? Що якби вони освистали династію Тюдорів і стали славити династію Йорків? На його коронації? Він не піде на такий ризик.
– Але родичі Йорків там будуть, – нагадала Катерина.
– Твоя невістка Єлизавета змінила своє вбрання, коли її чоловік, герцог Сафолкський, знову перейшов на протилежний бік. Її син, Джон де Ла Поль, якого король Ричард назвав своїм наступником, попросив у Генриха пробачення, а отже, вони будуть там.
Моя мати кивнула.
– Вони там будуть, – підтвердила вона. – І я певна, вони служитимуть йому лояльно.
Моя тітка Катерина пирхнула від сміху, й мати теж не змогла втриматися від усмішки.
Я пішла шукати Сесилію.
– Тебе одружать, – коротко повідомила я. – Я чула розмову між нашою матір’ю та тіткою Катериною.
Вона зблідла.
– З ким?
Я відразу зрозуміла, що вона боїться, аби її знову не принизили одруженням із якимсь другорядним прихильником вторгнення Тюдорів.
– У