Сирітський потяг. Крістіна Бейкер Клайн
Читать онлайн книгу.
хоче взяти Карміна.
Той зиркає на жінку й ховає обличчя на моїй шиї.
– Він сором’язливий, – говорю я їй.
– Привіт, хлопчику. Як тебе звати?
Він відмовляється підводити голову. Я його гойдаю.
Жінка обертається до чоловіка й каже м’яко:
– Очі можна вилікувати, як думаєш?
– Не знаю. Напевно.
Інші жінка й чоловік спостерігають за нами. Вона дебела, насуплена, вбрана у засмальцьований фартух, а в нього на кістлявій голові тоненькі пасма волосся.
– Як тобі оця? – каже чоловік, показуючи на мене пальцем.
– Не подобається мені її вигляд, – відповідає жінка, скривившись.
– Ви їй на вигляд теж не подобаєтеся, – шпигає Голландчик, і ми всі здивовано на нього озираємося.
Хлопець між нами відступає назад.
– Що ти сказав? – Чоловік підходить і стає перед Голландчиком.
– Вашій дружині не обов’язково таке говорити, – голос у Голландчика тихий, але мені чути кожне слово.
– А ти не втручайся. – Чоловік піднімає Голландчикове підборіддя вказівним пальцем. – Моя дружина може казати про вас, сиріт, усе, що їй, у біса, хочеться.
Лунає шурхіт, мелькає чорний плащ, і, наче змія із заростів, з’являється місіс Скетчерд.
– Що тут сталося? – Її голос тихий і рішучий.
– Оцей хлопець огризнувся на мого чоловіка, – скаржиться жінка.
Місіс Скетчерд дивиться спочатку на Голландчика, а тоді на подружжя.
– Ганс… енергійний, – мовить вона. – Він не завжди думає, перш ніж щось сказати. Перепрошую, не знаю вашого імені…
– Барні Маккалум. А це моя дружина, Ева.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.