Німа. Юлія Гук
Читать онлайн книгу.
Тасіта не любила сірих, невиразних людей. Але раптом її погляд зачепився за щось блискуче. – Що це у вас?
Жінка поспіхом прикрила комірець розстібнутої сорочки (в кабінеті було тепло, ще й коньяк розігрів). Під рукою ховалася шпилька.
– Талісман. Ти ж сама казала, що допомагає. І ти знаєш: таки допомагає. Мені весь день щастить, так що з мене ще одна пляшка. – Вона посміхнулася тонкими рожевими губами й вислизнула за двері.
Дівчина здивовано дивилася їй услід. А потім вибухнула несамовитим реготом.
У що тільки не повірять люди, аби тільки не дивитися фактам у вічі.
14.01
– Стосунки люди будують на грошах…
Сьома ранку. На кухні Тасіта бореться з власним єством. У руці шоста цигарка поспіль. Її руки тремтять. Обличчя змінюється щомиті. А в очах невимовний сум.
– Он як? – Це вперше розмовляю з нею за останній тиждень. В основному, спостерігаю за її поведінкою. – А дружба? Родина? Кохання?
Тремтить. Судомно видихає дим.
– Мені соромно перед батьками. Вони не заслуговують такої дочки, як я. Я повинна більше їх любити. Частіше бувати в них, допомагати. Але… Знаєш? Якби я була меркантильною чи вони економили на мені, у нас не було б такого взаєморозуміння.
На столі – сімдесят шість гривень, які приніс батько. Він завжди піклувався про неї. Основний сенс його буття суто чоловічий: виховати й прогодувати. Знав би він, як ставиться до цього дочка. Зараз вона навіть дивитися не може на цінні папірці.
– Батьки мають любити своїх дітей. Якщо ж не люблять, діти від них швидко йдуть. Якщо занадто піклуються – зневажають і йдуть. Якщо тиранять – ненавидять і йдуть. Але гроші завжди мають ціну, особливо в родинному колі. Існує безліч прикладів в історії та літературі… Ця вічна жадоба. Людині весь час мало… Мої стосунки з чоловіком (єдиним серед багатьох, кого я насправді любила) були зруйновані через гроші. Він був моїм віддзеркаленням. Творчий, розумний, ще й товариський – цього останнього мені завжди бракувало. Але хронічно безробітний. Ми ніколи не бували в кафе чи кіно. Тільки зараз я розумію: натомість він мені давав значно більше. Але я не змогла б прожити так вічно. Він був вільний від матеріального… на відміну від мене. Я хотіла забагато. Жадоба… Гроші руйнують.
Показую очима на шафку. Вона розуміє мій натяк і дістає пляшку сухого червоного вина. Наливає в бокал (його їй колись подарувала тітка).
– Мою дружбу з найкращою подругою зруйнували гроші. Вона часто брала у мене в борг, і мені не лишалося на алкоголь. Я соромилася запитати, коли вона поверне позику. Ти ж знаєш, алкоголь потрібен мені. Без нього я, мабуть, уже давно б збожеволіла. Та одного разу я все ж запитала… вона назвала мене дріб’язковою. І була права. Вона повернула всі гроші. Ми не розірвали стосунки, ні, ми й досі спілкуємося, але вже не так. Зникла довіра. Зникло все…
Перехиляє в себе бокал і випиває все до краплини.
– Тобі ще на роботу. Так що повільніше з алкоголем, – нагадую й водночас аналізую її слова.
– Так…