Реквієм по мрії. Г’юберт Селбі-молодший
Читать онлайн книгу.
і далі сиділа на ванні й терла носа, поки жар скуреної цигарки не примусив її розплющити очі, тож вона викинула недопалок в унітаз й умила обличчя, нависнувши над раковиною, дивлячись на воду й мочалку для обличчя, усміхаючись їм і думаючи, як вона зараз візьме мочалку, та намилить її, та розітре лице, та змиє мило, та збризне обличчя холодною водою, а тоді насухо його промокне… а сама лише замріяно крутила мочалку кінчиком пальця. Нарешті вона взяла її, ніжно витисла з неї воду й протерла обличчя, а тоді вирівнялася, подивилась у дзеркало… і усміхнулася. Вона дала обличчю висохнути, насолоджуючись лоскітним відчуттям, а тоді приклала долоні до грудей і всміхнулася від захоплення й гордості, і почала крутитися й позувати, і тішитися їхнім розміром і пружністю. Вона подумала, чи не розчесати волосся, але врешті лиш розпушила його пальцями, насолоджуючись дотиком і блиском, покрутилася ще кілька хвилин, а тоді накинула халат і приєдналася до Гаррі за кухонним столом. О, ти таки вийшла звідти, га? Я вже хотів подивитися, чи не впала ти у ванну. Вона усміхнулась, а я думала, що ти хотів, і вона вщипнула його за груди. Гей, легше. Хочеш, щоб у мене був рак? Він ляпнув її по сідницях, і вона знов усміхнулася й підкурила цигарку. Господи, ото неабияке добро. Гаррі вишкірив зуби, ти про що? Вона всміхнулася. Тварина. Так. І тобі це подобається. Не чув, щоб ти жалілася. Гей, ти ж мене знаєш, я щасливе дурко. Ну, я не знаю, наскільки ти щасливий, і вони обоє захихотіли майже нечутно, обличчя широко усміхнені, а очі приплющені. Меріон налила у дві склянки води «Пер’є», і Гаррі з хвилину вдивлявся у бульбашки, а тоді спитав, чи нема в неї простої шипучки? Ні, але є кілька лаймів. Гаррі реготнув. Вони сиділи, курили, пили «Пер’є», аж поки перший наплив не почав вивітрюватися, і вони залишилися сидіти з приємним теплим відчуттям, а їхні очі потроху почали розплющуватися на волосину ширше. Після другої склянки Меріон спитала Гаррі, чи не хоче він чогось поїсти, так, але ти спершу сходи у ванну, і він захихотів. Тварина. Йогурт тобі підійде? Гаррі почав сміятися, йогурт???? Ого… і ти ще мене називаєш твариною, і він сміявся собі далі. Меріон усміхнулась, іноді мені здається, що ти хворий. Іноді? Так, іноді. А решту часу в цьому нема жодних сумнівів. Вона витягла з холодильника парочку упаковок йогурту й поклала на стіл, приклавши дві ложки. Що ж, я радий, що бодай колись у тебе нема жодних сумнівів. Нерішучість – це жахливо. Досі сидиш на ананасовому йогурті, га? Так. Обожнюю його. І тобі ніколи не кортить полуничного, чорничного чи ще якого іншого? Ні. Тільки ананасового. Я могла б до кінця життя на ньому прожити. Ну, мала, якщо ананасовий йогурт щодня допомагає тобі так виглядати, то я обома руками за. Меріон відвела плечі трохи назад і трохи повернулася, позуючи, тобі подобається мій вигляд? Гей, чи ти жартуєш? Ти неземна, мала, Гаррі нахилився через стіл, так би тебе й з’їв. Ну, може, краще почати з йогурту? Він дуже поживний. Он як? Хочеш сказати, він заправить чорнилом мою ручку? Гаразд, тоді чекай на листа, і він засміявся. Меріон похитала головою, всміхнулася