Піраміда.

      Вхід – неомодерна скляна піраміда висотою сімдесят один фут, спроектована Пеєм, американським архітектором китайського походження, – став не менш славетний, ніж сам музей, хоча й було багато різних думок.

      – Вам подобається наша піраміда? – спитав агент.

      Ленґдон нахмурився. Він знав, що то було провокаційне питання. Якщо подобається, можна показати відсутність смаку, якщо ні – виявиш неповагу до Франції.

      – Міттеран був відважною людиною, – відповів він, щоб не виявити себе ні тим, ні тим.

      Покійний президент Франції, який збудував цю піраміду, як говорили, страждав від «комплексу Фараона» і тому забудував Париж єгипетськими обелісками та іншими артефактами.

      – Як звуть капітана? – спитав Ленґдон, міняючи тему.

      – Безу Фаш, – відповів водій. – Ми звемо його le Taureau[10].

      Ленґдон обернувся до водія.

      – Тобто Бик?

      Водій підняв брови.

      – Ваша французька краща, ніж можна подумати відразу, мсьє Ленґдон.

      «Моя французька жахлива, – подумав Ленґдон, – однак знання назв знаків зодіаку досить непогане. Астрологія має ту саму мову в усьому світі, і Taurus – то завжди Бик».

      Агент припаркувався і вказав Ленґдону на вхід до піраміди між двома фонтанами – масивні обертові двері.

      – Мені наказано залишити вас тут. У мене тепер інші справи. Хай вам щастить, мсьє.

      Ленґдон озирнувся й виліз із машини, яка вмить від’їхала, а він рушив до входу. Простяг руку, щоб штовхнути скляні двері, аж тут із темряви знизу гвинтовими сходами піднявся чоловік. Він був чорнявий, кремезний, мав широкі плечі й могутні короткі ноги. Він запросив Ленґдона увійти.

      – Я Безу Фаш, – сказав він Ленґдону, коли той увійшов у двері, – капітан Судової поліції.

      Його утробний голос рокотав, як шторм, що наближається.

      Ленґдон простяг