Колекція гадів (збірник). Андрій Кокотюха
Читать онлайн книгу.
остання причина, чому я повинен іти з тобою, – усе має шанс залишитися між нами, – підвів риску під простим планом Максим. – Інакше доведеться поставити до відома твого милого тата. Чого не хочеться ні тобі, ні мені, а вчителю – поготів.
Це остаточно переконало Поліну, і далі всі вже домовлялися, як і коли виберуться з дому. Коли настала черга шукати членські внески, вийшла несподівана затримка. Виявляється, ні в кого з чотирьох не було такої суми. Батьки видали кожному з них на якісь витрати, знаючи, що на фестивалі учасників забезпечать належним харчуванням. Приймаючи в себе друзів доньки, пані Люба звичайно ж не вимагала з них грошей – подібне навіть уявити неможливо. А в суботу за всією компанією приїде Білан-старший і відвезе їх до Києва на власному автомобілі, що теж не передбачає ні для кого з гостей додаткових витрат.
Мавка знала, де мама тримає гроші. Але поцупити їх, як Поліна, вона не збиралася – адже в такому разі сама стане злодійкою, нехай і мимоволі. Допускати цього в жодному разі не можна.
Проте вихід усе одно знайшовся. Максим запропонував усім скласти в бейсболку Дениса все, що лишилося від кишенькових грошей, виданих батьками на дорогу. Найбільше лишилося, як не дивно, в Черненка – мама не змогла виділити йому великої суми, через те хлопець трошки соромився і не дуже витрачався на різні сувеніри та інші дурниці. Гроші тримав у старому гаманці, гаман сховав на самому дні наплічника. Коли Максим і Оксана скинули до його запасів свою решту, виявилося, що не вистачає десятки. З цим Мавка пообіцяла допомогти і вже за п’ять хвилин розповідала пані Любі, на яку цікаву забаву хоче ввечері піти з Поліною. Тому їй потрібні хоча б десять гривень, щоб мати при собі якусь невеличку копійку на кока-колу.
Назар Жупанський підтвердив: він дозволив доньці сьогодні ввечері піти кудись із її приятелькою Софійкою. Навіть дзвонив попередньо її батькам і цікавився, чи ті в курсі справ. Звісно, що в курсі – Софійка навішала своїм такої самої локшини про забаву, як і було домовлено з подругою.
– Не втомилися? – запитала лиш пані Люба своїх гостей.
– Ще наспимося, – відповіла за всіх Оксана. – Бачте, як все гарно складається – після неприємностей з’являються нові друзі.
– То правда, – погодилася пані Люба. – Але, хлопці й дівчата, найпізніше, коли ви мусите бути вдома, – двадцять друга нуль-нуль. Ми можемо вам довіряти?
– Аякже! – напустив на себе солідності Максим, і пані Люба з паном Назаром не змогли стримати сміху.
Аж тепер всі помітили: день добігав до вечора і стрілки годинника наближалися до шостої. Швиденько випивши ще чаю, аби остаточно заспокоїти господиню, компанія нарешті вибралася з дому. І на вулиці всі раптом відчули, наскільки серйозними стали. Після висновків, зроблених Максимом, ця пригода вже перестала здаватися грою.
Куди їхати, Софійка пояснила. Всі п’ятеро сіли у трамвай, і Поля сказала вийти, щойно він виїхав з центру міста. Білан сам міг би дуже швидко заблукати між цих вуличок. Тоді як Поліна і Мавка орієнтувалися тут якщо не з заплющеними очима, то, в усякому разі, дуже впевнено.
Потрібний