Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя. Регіна Бретт
Читать онлайн книгу.
фунтів. Похоронне бюро не могло дозволити собі більш ніж двох працівників на зміні, тож мені довелося піти.
Я не знала, де шукати нову роботу. Як я зможу залишити доньку на весь день? Із батьків у неї була тільки я. А якщо мене не буде цілий день, у неї взагалі не буде батьків. Про роботу на фабриці годі було й думати – там не було гнучкого графіка. Якщо працюватиму з сьомої ранку до третьої дня, це означатиме, що донька прокидатиметься без мене й проводитиме половину дня з кимось іншим. Графік із третьої дня до одинадцятої вечора означав, що я ніколи не вкладатиму її спати. А нічна зміна з одинадцятої до сьомої ранку? Тоді моїй дівчинці доведеться ночувати у знайомих.
Я подавала документи в кілька місць, однак мені бракувало навичок. Я навіть не могла друкувати. Не могла придбати автомобіль, тож постійно позичала той, що належав батькові. Матері-одиначці непросто мріяти на самоті. Для мрій потрібні гроші. За винятком дитини, моє життя можна було вважати суцільним банкрутством. Ось чому настала мить, коли в моїх руках опинилися ці документи. Офіційно документ був «заявою на отримання допомоги для залежних дітей». Однак у нашому маленькому містечку назва цього документа ілюструвала його зміст: допомога з безробіття. Я не знала, що робити з цією анкетою на 32 сторінки. Отримувати допомогу з безробіття було набагато легше, ніж знайти роботу та організувати догляд за дитиною так, щоб він не забирав усі гроші до останнього долара. Ця допомога передбачала медичні послуги для мене та моєї донечки. Здавалося, я мала зробити цей відповідальний вибір.
Однак щоразу, коли я хотіла поставити на документі свій підпис, щось мене зупиняло. Мені б довелося вказати ім’я її батька, а вони у свою чергу могли звернутися до нього по аліменти. Я ж не вказала його імені навіть у свідоцтві про народження дитини. І нарешті, реальною причиною того, що мені не хотілося підписувати ці документи, був страх, що якщо я почну отримувати цю допомогу, то ніколи не зможу від неї відмовитися. Допомога з безробіття – сумнівна перевага. Спочатку вона схожа на рятівний канат, що веде тебе до свободи, але зрештою перетворюється на мотузку, яка зв’язує твої руки й ноги. Щоразу, коли тобі хочеться заробити трохи додаткових грошей, існує великий ризик того, що ти залишишся без цих переваг та медичного обслуговування.
Якщо в тебе немає авто, роботу в маленькому містечку знайти непросто. Там немає автобусів, метро, іншого громадського транспорту. Тільки твій власний. Ти обмежена відстанню, яку здатні подолати твої ноги – до роботи й назад. До похоронного бюро за милю від дому я могла дійти пішки. Мені не хотілося повертатися на роботу, де доводилося забирати померлих, але мені запропонували роботу в офісі, і я погодилася.
Там я закохалася. Не в роботу – у свого боса. Ідея, звісно, не найкраща, але іноді відчай призводить до таких-от дивних штук. Він може змусити тебе побачити Прекрасного Принца в цілковитому алкоголікові. Я закохалась у все, що він мав: успіх, гроші, щастя. У нього був просто розкішний будинок, на роботу він ходив у костюмах,