Не озирайся і мовчи. Макс Кідрук
Читать онлайн книгу.
– другий – восьмий – другий… Що далі? У свідомості поступово зринало поплямоване тінню напружене обличчя Соні, обдерті стіни першого поверху, приглушений шум сплячого міста, що протискався крізь двері під’їзду. Хлопцеві не доводилось напружуватися, щоб відтворити це в пам’яті.
– Вона їде на десятий…
Марк сходами рвонув нагору. Незашнуровані кеди ляскали по п’ятах, як шльопки.
Вибігши на десятий поверх, хлопець загальмував перед ліфтом і прикипів очима до табло над двостулковими дверима. Цифра сім змінилася вісімкою. Марк зиркнув на кнопку виклику ліворуч від дверей – вона непідсвічена, тобто ліфт ніхто не викликав, і кабіна не може бути порожньою, – а тоді дещо пригадав.
(ти маєш бути сам, це обов’язково)
(якщо наткнешся на когось із мешканців, нічого не вийде)
Щось наче штурхнуло його зсередини, і Марк вискочив на сходи до горища. Сховався за рогом, притулившись спиною до стіни.
За мить ліфт зупинився та двері, поскрипуючи, роз’їхалися.
Марк затамував подих. Почув тихе «клац» від натиску на кнопку, потім почекав, доки двері зачиняться, і зіскочив назад на майданчик. Кабіна опускалася та приблизно через десять секунд зупинилася на п’ятому поверсі.
Запанувала така тиша, що Марк чув ошаліле вистукування власного серця.
(на п’ятому на тебе чекатиме істота)
Останні сумніви розвіялися: в кабіні була Соня, і зараз вона… вона що?
Хлопець неспокійним, гарячковим поглядом уп’явся в табло. Секунди повільно скрапували у минуле, нічого не відбувалося. Марк прикипів очима до зеленої п’ятірки. Спробував уявити, що зараз робить дівчина. Напевно, вийшла з ліфта, бо двері кабіни не можуть зачинитися, поки хтось є всере…
На горищі тихо заквилив електродвигун, і через секунду на місці зеленої п’ятірки виникла шістка. Ліфт рушив нагору.
Марк дихав так часто, що в голові запаморочилося; повітря, мов вата, прилипало до легень. Хлопець глипнув на кнопку праворуч від дверей. Неактивна. Якщо ліфт не зупиниться на якому-небудь із нижчих поверхів, отже, його ніхто не викликав, а в кабіні обов’язково має хто-небудь їхати. Багатоповерхівку, в якій Грозани купили квартиру півроку тому, збудували не так давно, 2010-го чи 2011-го, а відтак ліфт у ній був відносно новим. На відміну від більш примітивних ліфтів у старіших будинках він не реагував на натискання кнопок у кабіні за відсутності пасажира. Ба більше, ліфтовий контро́лер запрограмували скасовувати будь-які команди й зупиняти ліфт у разі, коли пасажир раптово вискакує з кабіни – до того як двері зачинилися. Марк не раз переконувався в цьому на власному досвіді: натискав кнопку, потім згадував, що щось забув, і прослизав у щілину між дверима, після чого лунало легке «клац», і двері автоматично розходилися. Ліфт нікуди не їхав. Хлопець не відривався від табло. Якщо ліфт підніметься на десятий, якщо він не зупиниться деінде, всередині хтось мусить бути! Обов’язково!
Проте як? Двері на п’ятому зачинилися і більше не відчинялися.
7… 8…
Цього разу Марк не став ховатися. Серце нетерпляче калатало об ребра, проте хлопець нічого не помічав.