Маклена Граса (збірник). Микола Куліш
Читать онлайн книгу.
нема – мабуть, самі судитимемо?
Злий голос. Авжеж, самі!
Гомін. Самі!
– Починайте!
Копистка. Ша трошки, ша! Бо є ревком…
Годований. Ревком? Де він? Хто?
Копистка. Тутечки він, ось!.. Я предсідатель, а оцей парнишка, товариш Стоножкин, – секретар. Протокол є. Вам чого требується?
Годований. Та хто вас обрав? Де ви взялися?
Копистка. Тут і не требується обирати. Тут так: об’явився – й шабаш. Аби тільки за бідний клас стояв. Такий совіцький закон є… І не думайте, не простий собі закон, а секретний і вроді воєнний…
Годований. Так це ти об’явився ревкомом?
Копистка. Еге ж!
Годований. Ти?
Копистка. От чудак, ще й питаєш… Та кому ж і об’явитися, як не нам?.. Ну, подумай! Не станеш же ти, чи Гиря, чи там дід Онисько ревкомом, коли по закону вам не полагається…
Годований (аж очі налилися кров’ю, засіпалися губи). Та це ти думаєш ще раз заступити нам дорогу?.. Граждани, люди!.. Та доки ще він буде!..
Гиря (спинив Годованого). Постривай! Не треба сварки… Хай покаже, який він ревком. (Тоді до Копистки.) Ну, що ж! Обібрався грибом, то лізь у козуб. Ось народ привів людоїдів. Скажи, що з ними робитимеш? (До людей.) Постороніться трошки! Хай людоїди вийдуть наперед, щоб їх ревком побачив.
Дід з ціпком. От до чого призвело більшовицькеє движеніє! Людоїдство повелося!.. Ну, що тепер скажеш, товаришу ревком?
Копистка. А от розпитаюся, тоді й скажу. Ану цитьте! До порядку! Діду, одступіться трошки назад!..
Дід з ціпком. Годі вже наставляти на порядок! Бо вже допорядкувалися, годі!..
Копистка. Вам, діду, слова не дадено!
Дід з ціпком. І просить тебе не стану. Захочу сказати, то скажу, ще й в очі плюну. Отак!.. (Та й плюнув на Копистку.)
Копистка (не зворухнувся. Вийняв кисет. Закурив). Товаришу секретар! Впишіть цього факта в протокол. А резолюція трошки згодом вийде… (До натовпу.) Зараз ревком править засідання. Якщо маєте щось сказати, то кажіть по-людському. А плювати тепер і на долівку заборонено…
Годований. А людей їсти у вас заборонено?
Гиря. Ось тихо, граждани!.. (До Копистки.) Сьогодні люди довідались, що оцей чоловік, Ларивон, порізав дітей… Аж три тижні оця женщина, Орина, сказать би, мати, варила й смажила вночі своїх діток м’ясо. Маслаки ось у ряднині – речовий доказ… Тепер народ привів їх до розправи, щоб судити. Правду я кажу, граждани?
Гомін (грізно). Авжеж, правду!
– Гола правда!
Гиря. Суди ж їх, коли ти ревком! При всіх суди, при людях, щоб кожне бачило й чуло, як судить ревком людоїдів… А тоді й ми своє слово скажемо…
Дід з ціпком. Та хіба в їх суд є? Більшовицьке движеніє, та й усе!.. Нема Бога, нема царя – нема й суда, щоб ти знав!..
Копистка. Скажи, Орино, ти їла своїх дітей м’ясо? правду кажи, не бійся!
Орина (чудно якось посміхаючись). Їстоньки хотілось. Дуже хотілось. Я прийшла увечері додому, аж Маринка померла. А Ларивон, дай Бог йому здоров’ячка, й показує: або всім помирати, або давайте по