Казки добрих сусідів. Розумна донька. Білоруські народні казки. Народное творчество
Читать онлайн книгу.
а дідову заховала.
Уранці дід встав, сховав скатертину за пазуху і почимчикував додому. Прийшов і до старої:
– Ну, стара, тепер будемо ситі! Сідай до столу!
Сіли вони. Дід вийняв скатертину і наказав:
– Скатертино, скатертино, розгорнися-простелися, дай попити-поїсти, що є на світі!
А скатертина й не поворухнулась. Вигнала баба діда з хати:
– Іди знову до вихора!
Пішов дід знову в густий ліс. Йшов-йшов, знайшов хатинку вихора. Зайшов і почав лаятися:
– Безсоромний ти, вихоре! Обдурив ти мене! Нічого твоя скатертина не дає!
Привів вихор баранчика і каже:
– Ось тобі, діду, баранчик. Як скажеш: «Баранчику, баранчику, потрусись, дай золота-срібла», він і дасть.
Узяв дід баранчика і пішов додому.
Ішов-ішов і зайшов знову переночувати в ту ж хату. Пустила його господиня й запитує:
– Що це в тебе за баранчик?
– А цього баранчика мені вихор дав. Як скажу йому: «Баранчику, баранчику, потрусись, дай золота-срібла», – він і дасть.
– Покажи!
– Дай мені ряднину!
Господиня принесла ряднину. Дід розстелив, поставив на неї баранчика й сказав:
– Баранчику, баранчику, потрусись, дай золота-срібла!
Баранчик потрусився, і посипалось з нього золото- срібло.
Господиня побачила це і вночі підмінила баранчика. Ранком дід взяв чужого баранчика і пішов додому. Приходить і каже старій:
– Стара, принеси ряднину! Тепер у нас завжди будуть гроші!
Стара принесла.
Дід поставив баранчика на ряднину й наказав:
– Баранчику, баранчику, потрусись, дай нам золота- срібла!
А баранчик стоїть і тільки бекає.
Прогнала баба діда з хати:
– Йди до вихора і вимагай віддачі за наше борошно!
Пішов дід знову до хатки вихора. Вислухав його вихор і дав йому ріжок:
– Візьми, діду, цей ріжок. Тепер все твоє добро до тебе повернеться, тільки скажи: «З ріжка всього багато!»
Іде дід додому й думає: «Ану, спробую я цей ріжок!» І каже:
– З ріжка всього багато!
Вискочили тут з ріжка козарлюги з дубцями і давай діда лупцювати. Добре, що він здогадався крикнути:
– Усі назад в ріжок!
Козарлюги з дубцями відразу в ріжку сховались, а дід пішов своєю дорогою.
«Ну, – думає, – не обдурив вихор! Навчив мене розуму. Знаю, що мені тепер робити!»
Дійшов він до хати, де раніше ночував, і знову на ніч попросився. Господиня швиденько двері відкрила, впустила його й запитує:
– Що це в тебе, діду, за ріжок такий?
– Цей ріжок мені вихор подарував. Він що захочеш дасть. Тільки скажи: «З ріжка всього багато!»
Сказав це дід і вийшов з хати, а ріжок на столі залишив. Тільки він за двері, а господиня схопила ріжок і до нього:
– З ріжка всього багато!
Як тільки вона це сказала, вискочили козарлюги і давай її бити дубцями. Били-били, били-били! Закричала вона:
– Діду, діду! Допоможи!
– Віддаси мою скатертину і баранчика?
– Я