Сенсацiйний репортаж Лоли. Ізабель Абеді
Читать онлайн книгу.
біля скроні. – Газети якраз і є по-справжньому, але вони для дорослих. Ти ж не думаєш, що в редакції почнуть приймати статті від дітей?
– Звичайно, ні, – посміхнулася Фло. – Але ми можемо робити свою власну газету. Якщо ти Ло Фе, я можу бути Фло Со. А разом ми – команда журналістів!
У мене аж голова засвербіла. Вона свербить щоразу, як я хвилююсь. Ідея і справді була добряча. По-перше, тому що у нас попереду ще цілий тиждень літніх канікул. Цього року ми нікуди не їздили відпочивати, бо папай тільки що відкрив «Перлину півдня», а Пенелопа влаштувалася туди офіціанткою.
«Перлина півдня» – це наш ресторан, а папай – це мій тато. Він приїхав із Бразилії, тому я називаю його папай – це «тато» бразильською. Пенелопа – мама Фло. Удень, коли Фло в школі, вона працює в «Перлині півдня». Але на канікулах вона працювала й вечорами. Тому Фло ночувала в мене.
Ми з Фло стали найкращими подругами зовсім недавно і проводили разом кожну вільну хвилину. Найкращі подруги саме так і поводяться. Ми ходили купатися з тіткою Лізбет або відвідували бабусю в книжковій крамниці, або писали чарівні слова для колекції Фло, або навчали її хом’ячка різних фокусів. Ополудні ми йшли до «Перлини півдня», щоб пообідати.
Але останнім часом нас геть заїла нудьга. А власна газета, самі розумієте, – найкращий засіб від нудьги.
Ми з Фло ще довго обговорювали, що має бути в нашій газеті і як ми це зробимо. А наступного ранку все й почалося.
2.
«Флоло Раг»
Назавтра була неділя, а цього дня у нас заведено відсиплятися. Та якщо ти хочеш випускати газету, мусиш уставати раніше, навіть коли неділя, навіть коли канікули.
Тому Фло завела мій будильник на п’яту годину. Коли він задзвенів, ми вилетіли з ліжка й помчали до вбиральні. Там завжди лежать газети. Папай їх там читає, і, гадаю, саме тому він і просиджує у вбиральні стільки часу.
– Треба подивитися, що в них пишуть, – сказала Фло. – Якщо нам трапиться щось гарне, ми це просто виріжемо і вклеїмо в свою газету.
На жаль, гарного в батькових газетах виявилося мало. В основному, все було або нудне, або незрозуміле, а іноді просто страшне. Я не люблю страшних новин і не хочу, аби вони були в моїй газеті.
Але одну гарну статтю ми все-таки знайшли. Правда, вона була спочатку трішки страшна, але під кінець ставала дедалі веселішою й цікавішою. Заголовок у неї був такий: «Весь Гамбург розшукує грабіжника з водяним пістолетом».
Я вирізала замітку і прочитала Фло те, що було написано під заголовком:
– «Уже кілька тижнів дивний злочинець тероризує власників крамниць у Гамбурзі. У масці з панчохи бандит проникає до крамниць і загрожує власникам зброєю. Щойно продавці дістають із каси виручку, він забирає всі гроші, після чого обстрілює людей з водяного пістолета. Такі нальоти вже були скоєні на крамницю фарфору, цукерню і м’ясну ятку. Не виключено, що пограбування на цьому не припиняться. Зброя бандита з вигляду як справжня, тому будьте вкрай обережні. У найближчій поліцейській дільниці вам будуть вдячні за будь-яку