---

Скачать книгу

---

здавалося, погоджувалися, що фізично Президент уже ледь тримався купи… Він рідко висловлювався під час обговорень, сидячи з роззявленим ротом. Якщо колись йому вдавалося прикривати брак фактичної обізнаності з обговорюваним питанням своєю проникливістю, то зараз, як почали казати, ця проникливість зникла, залишивши пустку». З іншого боку, Кадоґан вважав, що президент перебуває у кращій фізичній формі, ніж коли він його бачив попереднього разу, але «сумбурнішим, ніж будь-коли»{110}.

      Черчилль, навпаки, здавався активним та енергійним, як ніколи. До початку першої сесії він цілком відновився після хвороби на Мальті. Упродовж дня він активно брав участь у дискусіях, часто виявляючи ініціативу, щоб подати спільну американсько-британську позицію з низки питань. Він був готовий зануритися в дискусію, використовуючи свої надзвичайні риторичні навички, відполіровані десятиліттями парламентських дебатів. Його часті втручання вельми вражали деяких членів британської делегації, наприклад адмірала Ендрю Каннінґема, який у своїх спогадах назвав один із довгих виступів Черчилля в перший день переговорів «блискучою промовою».

      Інші були в меншому захваті. Кетлін Гарріман писала, що члени американської делегації вважають, що прем’єр-міністр говорив надто довго. «У “Шашках”[3], – написала вона, – прем’єр-міністр може говорити як завгодно довго, а решта слухатиме, але тут це всього лиш розмова на загальні теми». Чарльз Болен, зазначаючи, що аргументи Черчилля «завжди добре обґрунтовані», вказував, що вони «часто зверталися до емоцій» і не надто вражали Сталіна. Кадоґан сказав лікареві Черчилля лорду Морану після першого дня обговорення, що Сталін явно не любив «театрального стилю» прем’єр-міністра і не сприймав його пафосних жестів «зі сльозами на очах». Керівник Кадоґана Ентоні Іден був іще суворішим. «Черчилль полюбляв говорити, – зазначив він у своїх мемуарах, – він не любив слухати, і йому важко було чекати, а тим паче пропускати свою чергу висловитися. Здобич у дипломатичній грі не обов’язково дістається особі, яка найбільше сперечається. Сталін іноді перегравав його»{111}.

      Панівною постаттю першого дня конференції виявився Сталін. Кадоґан відзначив його хороше здоров’я і ще кращий настрій. «Сталін має добрий вигляд – хіба посивішав – і вочевидь перебуває в дуже хорошій формі», – писав він дружині зі своєї кімнати у Воронцовському палаці. Члени делегацій союзників, які зустріли його вперше, наприклад генерал-майор Лоуренс С. Кутер із ВПС США, зауважили, що «він говорить помірно гучно, а голос його хоч і невисокий, але без притиску». Кутер згадував пізніше, що Сталін «говорив із простою безсумнівною завершеністю. Спостерігаючи і слухаючи його, ніхто не мав сумнівів у його владності, але водночас ніщо в його поставі та поведінці не дозволяло зрозуміти, як він здобув таку владу».

      Зауваження Кутера перегукувалося з думками набагато

---

Скачать книгу