Це час, коли футбол поступово перестає бути розвагою і стає спортом. В Англії починаються регулярні клубні змагання. Футболісти – аматори, виплату гонорарів заборонено. У змаганнях здебільшого беруть участь ті, хто може дозволити собі транспорт, взуття, м’яч, спорядження, себто багаті білі чоловіки. Футбол винайшли джентльмени, і віддавати його вони нікому не хочуть. Офіційно вони стверджують, що спорт – це фізичні вправи, благородна ідея і гроші не сумісні з його духом. Неофіційно ж вони бояться, що голота відбере у них їхню забавку. Тому що не лише джентльмени хочуть грати у м’яч, робітники теж не проти пограти.

      Індустріалізація, що триває в Англії, створює для розвитку футболу сприятливі умови. У містах потрібні робочі руки, селяни залишають села і стають робітниками. У ХІХ столітті населення Лондона та його околиць зростає в шість разів, промислових Ліверпуля й Манчестера – у сім. Робітник відрізняється від селянина тим, що має регулярний заробіток, а також фіксований графік роботи, а в міру розвитку лівих рухів – усе більше вільного часу. До того ж робочий люд живе великими скупченнями, що полегшують організацію, та вирваний із корінням зі старого місця, тож потребує якоїсь ідентифікації із новими місцями та новими земляками – і це все йому дають клуби. Держава заохочує робітників до занять спортом, церква заохочує їх так само: перша – тому що спорт означає здоров’я, а друга – тому що в здоровому тілі здоровий дух. У той час фізичні вправи і гігієна відіграють надзвичайно важливу роль, бо в багатьох містах страшенно