Консуело. Жорж Санд
Читать онлайн книгу.
id="n_68">
68
Марчелло Бенедетто (1686—1739) – композитор і поет. Писав опери, кантати, меси, ораторії; уславився написанням музики до 50-ти псалмів, перекладених віршами Джіроламо Асканіо Дзустіньяні. Є автором сатири «Модний театр» (бл. 1720 p.), написаної у формі іронічних порад оперним композиторам.
69
Лео Леонардо (1694—1744) – неаполітанський оперний композитор, який виявив себе як у жанрі опери-серіа, так і в жанрі опери-буфу.
70
Нехай твій поцілунок буде жертовним вогнем на вустах Ісайї… – До Ісайї, якому належало стати пророком, явився серафим з палаючим вугіллям у руці і, доторкнувшись до його вуст, очистив його від гріха (Ісайя, VI, 6—7).
71
…тричі уславив – і як композитор, і як письменник, і як державний діяч. – Див. прим, до стор. 56. (Марчелло).
72
«І cieli immensi narrano» – цей псалом Марчелло не раз виконувала подруга Жорж Санд – знаменита співачка Поліна Віардо.
73
Безмірнеє небо глаголить
Творця-Вседержителя славу;
І звід променистий віщає
По всьому безмежному світу
Про те, що великі й чудові
Десниці Господньої справи (італ.).
74
Свята Тереза (Тереза де Сепеда-і-Аумада, 1515—1582) – іспанська письменниця, черниця. Представниця католицької містики, що проповідувала ідею безпосереднього спілкування людини з Богом. Зазнала переслідувань інквізиції. 1622 р. була приєднана Папою Римським до святих.
75
Фаустіна – імя Бордоні-Ґассе (1710—1781), знаменитої співачки, дружини композитора Йоґанна-Адольфа Ґассе. Співала на сценах Венеції, Неаполя, Дрездена і Лондона.
76
Романіна – «Римляночка» – прізвисько співачки Маріанни Бульґаріні (1688—1734).
77
Куццоні Франческа (1700—1770) – видатна співачка, яка виступала з величезним успіхом у Лондоні – спершу в театрі, яким керував Гендель, а потім у театрі його супротивників, суперничаючи з Бордоні-Ґассе. Співала також в Австрії, Італії та Голландії. Померла в злиднях.
78
…що говорить Порпора про основи неаполітанської школи! – Мається на увазі найбільша композиторська та вокально-виконавська школа кінця XVII—XVIII ст. Найвидатніщі її представники – Скарлатті, Дуранте, Порпора, Лео, Вінчі, Йомеллі, Перґолезе, Чімароза. Одним із провідних оперних жанрів неаполітанської школи, поширених також за межами Італії, була опера-серіа. Сюжети опер запозичувалися з античної історії та міфології, особлива увага зверталася на красу мелодії. Неаполітанська школа сприяла значному піднесенню мистецтва сольного співу, поклавши початок епосі бельканто. Одначе захоплення віртуозністю на шкоду музично-драматичному змісту поступово призвело до кризи опери-серіа. Реакцією на далеку від дійсності героїку опери-серіа стало виникнення в тому ж Неаполі опери-буфу.
79
Фіоритура (від італ. fioritura – цвітіння) – різноманітні мелодичні прикраси (трелі, групето та ін.), що широко використовувалися в сольному співі, особливо в оперних