Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
Читать онлайн книгу.
убогого все по обіді.
Сорока у ворони просить оборони (як бідний перед бідним жаліється).
Бідному всюди біда.
Біда бідному! і вмерти не дають.
Боронь, Боже, нужди, то й розум загубили.
Працюєш, працюєш, до кривавого поту, працюєш – і Бог має чого.
Не займати голяка, бо його доля така.
Голого легко голити.
Трудно рану гоїти, а не уразити.
Убоге не живе, а тліє.
Тяжко сіяти, коли ніщо орати.
На голого дриґота.
Все на бідного дриґота.
У голоти нема що молоти.
Злиднями не доробишся.
Мовлять, що не дармо той нічого не має, – а бідному нігде взять, він того не знає.
А трудів їх ніхто не угадає (бідних).
Паршиве порося і в Петрівку змерзне.
Треба їсти – хоч потрошки, а все треба.
Сира душа їсти хоче.
Всім зубам треба їсти.
Душа не упир, того хоче, чого й мир.
На халява губа наша: то би з'їла, що і ваша.
Багатство дме, а нещастя гне.
Хто має багато, той бурчить; а хто не має, той мовчить.
Багатий шепче з кумою, а убогий із сумою.
Багач їсть калачі, а бідний і хліба не має.
Жаль багатому корабля, а бідному кошеля (кажуть, як у бідного втрата, звичайно невелика, а він бідкається).
Багатого за стіл саджають, а бідного і так випроваджають.
– … саджають, а бідний і коло печі не сяде.
Хто багат, всім брат.
Хто нічого не має, того ніхто не знає.
Багатого і серп голить, а бідного і бритва не хоче.
Як бідний плаче, то ніхто не баче; а як багатий скривиться, то всяке дивиться.
Хто має гроші, то всюди хороший, а хто бідний, той нікому не потрібний.
Як умре багатир, то іде увесь мир; а як умре харлак – тільки піп і дяк.
Умер багатий – ходімо ховати, умер убогий – шкода дороги.
Порівнює гори з долинами, а багатих з убогими.
Багатий дивується, як убогий годується.
Багатий дивиться, як убогий живиться.
Багач ся дивує, чим убогий діти годує.
Багатий бідного не знає.
Багатого покута – убогого бесіда.
Убогий чоловік на лихо не жадний.
Хоч чоловік убогий, та слово чисте.
Я твоє багатство переживу, а ти мого убожества не переживеш.
Наші злидні ваше багатство перебудують.
Хоч у мене шуба овеча, та душа чоловіча.
Ми в кожусі, та при своїм дусі, а ви в лисах, та в мислях.
Наші лати переходять панські шати.
До вбогого йди сорочки позичати, а до багатого ніколи не йди.
Не той убогий, що мало має, а той, що багато жадає.
Не той бідний, хто хліба не має, а той – хто душі.
То чорт бідний – що душі нема.
Поможи, Боже, багачу к рогачу, а бідному в дітях. (Жартують, розказуючи про бездітного багатиря та багатодітного бідного).
Щасливий
Щасливий, в сорочці родився.
Хоч