Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль
Читать онлайн книгу.
із цього виростає ідея завдання: визначити в колі наших індивідуальних споглядань найвищий рід конкретностей і в такий спосіб здійснити розподіл усього даного у спогляданні по регіонах буття, кожний із яких принципово позначає різні через найрадикальніші сутнісні причини ейдетичні й емпіричні науки (або групи наук). Зрештою, радикальне розрізнення в жодному разі не виключає переплетення і часткове накладання. Так, наприклад, «матеріальна річ» і «душа» є різними регіонами буття, але друга фундується в першій, і з цього виростає те, що вчення про душу фундується у вченні про тіло.
Проблема радикальної «класифікації» наук здебільшого є проблемою поділу регіонів, і тому знов-таки спочатку потрібне чисто логічне дослідження того ґатунку, яке тут було почасти проведене. З іншого боку, для цього, звичайно, потрібна феноменологія – про яку ми дотепер ще нічого не знаємо.
Другий розділ. Натуралістичні кривотлумачення
§ 18. Вступ у критичні дискусії
Представлені нами загальні висновки щодо сутностей і науки про сутності на противагу фактам і науці про факти стосуються істотних засад нашої розбудови ідеї чистої феноменології (що, як випливає зі вступу, має стати наукою про сутності) і розуміння її ставлення до всіх емпіричних наук, а отже, й до психології. Однак усі принципові визначення мусять, і від цього багато чого залежить, бути зрозумілими в правильному сенсі. Слід чітко наголосити, що в них ми не повчали із заданих філософських позицій, не використовували успадковані філософські вчення, навіть якщо вони загально визнані, натомість ми здійснили деякі в строгому сенсі принципові прояснення, тобто точно виразили відмінності, які прямо дані нам у спогляданні. Ми брали їх саме так, як вони себе дають, без жодного гіпотетичного або інтерпретаційного тлумачення, без домішок того, що нам могли навіяти традиційні теорії давнього й нового часу. Так здійснені встановлення є справжніми «початками»; і оскільки вони мають пов’язану з широкими регіонами буття загальність, то напевно вони самі у філософському сенсі принципово належать до філософії. Але ми не маємо припускати навіть цього останнього, наші дотеперішні спостереження, як і всі подальші, мають бути вільними від будь-якої залежності від такої суперечливої і підозрілої «науки», якою є філософія. У наших засадових встановленнях ми не припускали нічого, і поняття філософії також, і ми воліємо дотримуватися цього й надалі. Філософське ἐποχή, яке ми здійснюємо, повинно, виразно формулюючи, полягати в тому, що ми цілковито утримуємося від суджень щодо вмісту вчень всієї наявної філософії і здійснюємо всі наші доведення в рамках цього утримання. З іншого боку, ми не повинні взагалі уникати (і ми ніяк не можемо цього уникнути) говорити про філософію, про філософію як історичний факт, про фактичні філософські напрями, які в доброму, але так часто і в поганому сенсі, визначали загальні наукові переконання людства, а особливо щодо засадових моментів, про які нам ідеться.
Саме