Павлiк Морозов (збірник). Лесь Подерв’янський
Читать онлайн книгу.
бога!
Щукін.
Бога не чіпай.
Сидиш собі в болоті із блядями
Та ящиком горілки, кіряєш, як мудак,
І лупиш комарів на товстій пиці.
Не можна говорити
Про бога в такому положенії!
Та крім того, навіщо богу здався ти —
Неграмотний казьол, шо тіки вміє,
Шо кірять та жінку пиздити?
Якби отут січас з'явився бог
Чи, може, якийсь святий, шо б ти сказав йому?
Нічого б ти не видумав, окрім:
«Сідай, давай кірнем». Мудилоти!
Савва Морозов (повчально).
Якби з'явивсь щас світлий Аполлон,
То не пришлося б нам пиздіть багато.
Він піздюлєй би нам понакидав фігурних,
Горілку він розбив би, а блядєй
Повикидав в болото, і правильно б зробив.
О, як би я
Хотів піти на прощу в гидке болото,
Де бовваніє храм святий серед лілей та жаб!
Покаявся б і гірко заридав би,
Бо наробив у жизні я багато
Хуйні усякої!..
Щукін.
Чого ж не йдеш?
Савва Морозов.
Боюся! Там страшна випь регоче по ночах,
І сом живе, шо давить бугаї,
А люди так ковта.
Альонушка сидить на камні там,
Уся зелена, пазурі в крові,
А посмішка, як в Берії. Когось чека, блядюга,
І дивиться у воду, мов дурна…
Їбав я там ходити!
Щукін.
Якщо віриш,
То тіки побажай, і храм прийде
І стане на леваді.
Не треба буде лізти у болото
І бздіти, мов шпіон в тилу врага.
Давай гукнем його, ви, бляді, теж гукайте!
Всі хором.
Еге-ге-гей, ізбушка пацавата!
Катай сюда і з нами третей будь,
Бо ми удвох, а бляді в счьот не йдуть!
Обидва розпиздяї разом з блядями бігають і кричать, утворюючи на краю болота базар. Раптом храм Аполлона з жахливим рипінням робить поворота і на жовтих курячих ногах пиздує прямо на п'яних шакалів. Обидва від жаху падають мармизами в болотні незабудки. Храм отряхує з ніг болотне гівно, водорослі і жаби.
Храм.
Ви звали, я прийшов!
Щукін.
Пі-пі-піздєц.
Двері храма з грюкотом падають в болотне гівно, у проломі дверей видно, як усередині на ланцюгах агресивно гойдається кришталева домовина. Амплітуда гойдання возраста, ланцюги лопаються, і гроб невидимою силою випльовується з храма на леваду. Кришталева кришка відлітає нахуй, із зручної приємної домовини піднімається пророк Микола – сліпий прорщатєль храма Аполлона, вдягнутий в шинель, із залисинами на лобі, і гранчаком у руці, і з маузером і шашкою на поясі.
Пророк Микола.
Ви звали? Я прийшов. Налийте, підараси,
Бо щас піздюлєй вам понакладу!
Шо лежите, як вшивиє матраси?
Савва Морозов.
Ха, то ти із домовини?
Навіщо ж там тобі пістоль і шашка,
Та ще стакан, гранений, як алмаз?
І лаєшся,