Фру Стокман. Ну, ось вам. Це арак, це ром, а ось коньяк. Нехай кожен сам себе частує.

      Лікар Стокман(бере склянку). Це ми будемо самі. (Приготовляють пунш). А цигари? Ейліфе, ти, здається, знаєш, де стоїть скринька. А ти, Мартене, принеси мою люльку. (Хлопці заходять до кімнати праворуч). Я підозрюю, що Ейліф часом бере в мене цигари, але вдаю, що нічого не бачу. (Кричить). І мою ярмулку, Мартене. Катрін, може ти скажеш йому, де я поклав її? А, він уже знайшов. (Хлопці приносять усе, що їм загадано). Прошу, друзі мої… А я, знаєте, не хочу зрадити своєї люлечки. Оця сама чимало поїздила зо мною в негоди й хуртовини там на півночі.. (Цокається). Будьте здорові! Проте, далеко приємніше посидіти так спокійно й затишно!..

      Фру Стокман(сидить і плете). Незабаром виряджаєтесь, капітане Горстере?

      Капітан Горстер. Авжеж, того тижня, сподіваюсь, усе буде готове.

      Фру Стокман. В Америку?

      Капітан Горстер. Так, мабуть.

      Білінг. Виходить, ви не візьмете участі у виборах нового голови?

      Капітан Горстер. А хіба мають бути нові вибори?

      Білінг. Ви навіть не знаєте?

      Капітан Горстер. Я не втручаюсь у такі справи.

      Білінг. Але ж ви цікавитесь громадськими справами?

      Капітан Горстер. Ні, я не розуміюся на них.

      Білінг. Однаково. У будь-якому разі в голосуванні повинен брати участь кожний.

      Капітан Горстер. Навіть і ті, хто не може мати своєї думки? Навіть і ті?

      Білінг. Не мати своєї думки? Що ви хочете цим сказати? Суспільство – те саме, що й судно. Стерном повинен керувати кожний.

      Капітан Горстер. На суходолі може це й добре, але на морі – ні до чого.

      Говстад. Дивно! Більшість моряків так мало цікавляться тим, що робиться на суходолі.

      Білінг. Просто надзвичайно.

      Лікар Стокман. Моряки, як ті перелітні птахи. Вони почувають себе однаково вдома і на півдні, і на півночі. А нам, не таким як вони, доводиться через те бути ще енергійнішими, пане Говстаде. Що сьогодні у «Віснику» є що-небудь таке загально корисне?

      Говстад. Про міські справи – нічого. Завтра я хочу розмістити вашу статтю.

      Лікар Стокман. А, чорт, цю статтю. Слухайте но, може, б ви зачекали з нею?

      Говстад. Зачекати? А саме й місце є, і, як мені здається, тепер саме вона на часі.

      Лікар Стокман. Так, так. Може ви й маєте слушність. А проте трошечки зачекайте. Я потім усе вам поясню.