Постріл в Опері. Лада Лузіна
Читать онлайн книгу.
мене інфаркт був. Мені «швидку» викликали. Лікар приїхав, сказав: що у вас за дочка така, що батьків без ножа вбиває? Не дочка, а ворогиня якась. А тепер з'явилася. Насмілилася! Йди геть! Ти не дочка мені відтепер!
– А я вам про що? – зробивши крок до «мами», вигукнула Чуб просто їй у вухо. – Ви мене чуєте? Вона вам більше не дочка! – показала Даша на Машу, яка замружилася і дрібно тремтіла. Рішуче загородивши подругу собою, Даша заявила: – Я тепер ваша дочка! Даринка!
– Вали звідси! – Ганна Миколаївна безцеремонно штовхнула «дочку» в плече.
– А ось це, мамо, вже рукоприкладство, – суворо зауважила Чуб.
– Вали, кому сказала!
– Я нікуди не піду. Це мій дім. Ваша квартира приватизована?
– Що?
– Отже, приватизована, – злорадно заткнула нову «нормально» горлаючу маму нова «нормальна дочка». – Я все знаю!
– Тобі чого? – остовпіла мама.
– А дуже навіть того! – прибрала Чуб пози руки в боки. – Якщо вона приватизована, за законом Маші належить її четверта частина. І якщо ви відмовляєтеся визнати мене за дочку, за законом Маша може здати її мені. Ми вже з нотаріусом домовилися.
– Що-що?
– То ж бо й воно! Зараз їдемо й укладаємо угоду!
– На мою квартиру?
– На Машину четверту частину квартири, на якій відтепер житиму я, – переможно посміхнулася Землепотрясна. – Зрозуміло?
– Тільки сунься сюди! – вискнула Ганна Миколаївна. – Міліцію викличу!
– Це я міліцію викличу, – радісно озвалася Чуб, – якщо ви відмовитеся мене впустити. Я покажу їм папери.
– Хуліганка!
– Це ви хуліганка. А я – законослухняна громадянка, і за законом нашої держави Маша має право зі своєю часткою зробити все, що завгодно. Здати її мені, продати її мені… До речі, хороша ідея. Я купую її частину й оселяюся тут. У вас який метраж? Метрів п'ятдесят? А ти, Машо, чого стоїш? Іди збирай речі, папери там усілякі. Не заважай мені з мамулькою сваритися.
– Яка я тобі «мамулька»? – осатаніла Машина мама. Маша прошмигнула до «дитячої».
І здивовано завмерла – підлогу було вкрито пластиковими мішками.
На них лежала картопля, з любов'ю розкладена за фасоном, розміром і ступенем гниття. Ганна Миколаївна закуповувала картоплю мішками, взимку і влітку, й перебирати її кілька разів на місяць було її улюбленим заспокійливим, що заміняло мамі плетіння, медитацію та інші втіхи.
Блудна дочка вдихнула запах землі й підвалу. Клишаво пересуваючись між шарами картоплі, добрела до вікна, рвонула стулки й…
…скрикнула, побачивши внизу Красавицького.
Мирослава.
Мертвого!
Він стояв під вікном, закинувши голову, – він дивився на неї.
Він не повинен був там стояти, він повинен був лежати в землі на якомусь цвинтарі.
…її одногрупник, її кохання в минулому – сатаніст і вбивця, що врятував їй життя.
Обличчя Маші завмерло в тій самій гримасі, з якою застигла хвилину тому її мати, – з розкритим ротом і скляними очима, які не вірять своїй здатності бачити.
– Машо, –