Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка. Стефан Цвейг
Читать онлайн книгу.
Месмеру шлях до двору; у цей час одна з придворних дам Марії Антуанетти, яку Месмер зцілив від паралічу, виступає перед своєю володаркою на користь того, хто допоміг їй. Вище дворянство: мадам Ламбаль[62], принц Конде[63], герцог Бурбон[64], барон Монтеск’є[65] й особливо герой дня, молодий маркіз Лафайєт[66] висловлюються з натхненням на користь його вчення. І ось, незважаючи на вороже ставлення академії, незважаючи на невдачу у Відні, уряд за наказом королеви входить у безпосередні переговори з Месмером, щоб закріпити за Францією родоначальника таких плідних ідей; міністр Морпа за наказом згори пропонує йому довічне утримання в двадцять тисяч ліврів і, крім того, десять тисяч ліврів на квартирні витрати, правда, з виплатою лише в тому випадку, коли три підготовлених ним для держави учні визнають користь магнітотерапії.
Але Месмер ситий по горло й не бажає знову безкінечно працювати з упередженими вузьколобими фахівцями, він не йде ні на які застереження «якщо» і «в тому випадку», він не бере милостині. Він гордо відмовляється: «Я не можу входити в договірні відносини з урядом, доки правильність мого відкриття не буде незаперечним чином визнана й підтверджена». І після двох років магнетичної терапії висланий з Відня Месмер придбав таку силу в Парижі, що погрожував покинути Париж і пред’являв ультиматум королеві: «Єдино з поваги до Вашої Величності я Вас запевняю, що продовжу своє перебування у Франції до 18 вересня і до цього терміну готовий надати допомогу тим хворим, які удостоять мене своєю довірою. Я шукаю, Ваша Величносте, такого уряду, який визнає необхідність не допускати легковажним чином проникнення у світ істини, що своїм впливом на природу людини викликає зміни, яким із самого початку потрібен контроль з боку істинного знання і справжньої сили, а також направлення в доброзичливому сенсі. У справі, що стосується всього людства, гроші повинні бути, в очах Вашої Величності, лише на другому плані; чотириста чи п’ятсот тисяч франків, що обертаються на таку мету, нічого не повинні означати. Моє відкриття і я сам повинні бути нагороджені з величчю, гідною монарха, з яким я вступаю в стосунки». Цей ультиматум Месмера не береться до уваги, мабуть, у результаті опору з боку Людовіка XVI, чий тверезий і ощадливий характер повстає проти будь-яких фантастичних експериментів. І ось Месмер діє всерйоз: він залишає Париж і відправляється в германські володіння, у Спа.
Але ця зухвала самоопала дещо інша, ніж попередня віденська, яка безнадійно схожа на втечу або заслання. Він від’їздить з держави Бурбонів як володар, як претендент, і цілий рій натхненних прихильників проводжає високоповажного вождя в добровільне вигнання. Але ще більша їх кількість залишається в Парижі й у Франції, щоб діяти там на його користь. Обурення з приводу того, що через інтриги факультету з повною байдужістю допустили від’їзд такої людини з Франції, набуває поступово гарячкового характеру.