Проект «Україна». 30 червня 1941 року, авантюра Ярослава Стецька. Данило Яневський
Читать онлайн книгу.
автора
Ні про яке проголошення, а тим більше відновлення Української держави ПУН не мріяв, практичних заходів не планував, а планував розвивати свої осередки в європейських країнах та США, залишаючись при цьому у фарватері німецької політики.
Мріяли про це ті націоналісти (та й то не всі), які завдяки німецькій окупації Польщі несподівано для самих себе опинилися на волі. А саме – на території окупованої Польщі – так званого Генерал-губернаторства. Адміністративним центром цього утворення став Краків. Саме в ньому і сконцентрувалися прихильники ідеї створення УССД.
Опинившись у конкретних обставинах часу і місця, вони, звичайно, не могли не брати до уваги позицію основного геополітичного гравця – Німеччини. Скажемо прямо: візія майбутньої долі земель, більшість на яких становили українці, аж ніяк не була пріоритетом практичної внутрішньої та зовнішньої політики А. Гітлера аж до початку німецько-радянської війни. Наразі відомі (або мені не пощастило виявити більше) два системоутворюючі документи, в яких відкритим текстом йшлося про майбутню долю земель, заселених українцями.
Українська Самостійна Соборна Держава: візія політичного керівництва Великогерманського рейху
Перший документ було оприлюднено 20 років тому у «Военно-историческом журнале» (1993, № 5, с. 39). Публікація має назву «Таємний документ військового командування. Берлін, 31 травня 1941 р. Наклад 5 прим. Прим. 1». Підготував цей «документ імперської важливості. Тільки для керівного складу» з порядковим номером № 29/41 «начальник закордонного управління абвера (контррозвідка)». На документі, датованому 30 травня 1940 p., – факсиміле власноручного підпису адмірала Канаріса. Текст такий. Альфред Розенберг, на той час рейхсляйтер, обергрупенфюpep CA, керівник зовнішньополітичного управління НСДАП, уповноважений А. Гітлера за контролем щодо загального духовного та світоглядного виховання партії, керівник Центрального дослідницького інституту з питань націонал-соціалістичної ідеології та виховання, з 17 липня 1941 р. – рейхсміністр окупованих східних територій висловлюється в такий спосіб: «під час можливого військового конфлікту з Радянським Союзом…належить використати історичний момент для того, аби шляхом розчленування руського простору на чотири держави назавжди позбавити Німеччину від кошмару можливої загрози зі Сходу». Конкретно це: «розширена у східному напрямку Фінляндія», «розширена за рахунок білоруських земель Прибалтика (в якості німецького протекторати з перспективою наступної германізації», «самостійна Україна», «Кавказ як федеративна держава під німецьким управлінням».[41]
Висновок автора
Станом на липень 1940 р. вище державно-партійне керівництво Третього рейху розглядало або принаймні не виключало створення незалежної Української держави. Але, наскільки мені пощастило зрозуміти, тільки за рахунок територій, відвойованих у СРСР. Питання включення до цього евентуально можливого державного утворення окупованої Східної Галичини не ставилося на порядок денний
ОУН у 1941 році. Документи. Частина 1. – С. 56–57.