Проект «Україна». 30 червня 1941 року, авантюра Ярослава Стецька. Данило Яневський
Читать онлайн книгу.
type="note">[63] Саме в такий ситуації до керівного керма крайовой екзекутиви прийшов Степан Бандера. Що конкретно робив? З плином часу це стає все менш ясним. Профільні дослідження рясніють загальними фразами: при ньому, мовляв, до націоналістичного руху долучалося все більше людей, паралельно з терактами розповсюджувалася націоналістична література абощо. Фінал цієї діяльності такий: «Внаслідок масових арештів керівників Крайової Екзекутиви у 1934 році, не було кому організовувати масових виступів і «теорія перманентної революції» (якою послуговувалася ОУН до 1935 р.) виявила свою нежиттєздатність».[64]
Тепер звернімо увагу на таку обставину. Львівську КЕ ОУН у січні 1933 р. «офіційно» очолив не хто інший, як С. Бандера. Після цього, – дізнаємося зі сучасного видання, – «бойова діяльність Організації зазнала деяких змін». А саме: від бандитських нападів на поштові відділення перейшли до тактики індивідуального терору – «безглуздої та нещадної».
Сьогодні вбивства невинних людей пояснюють так: «Організація мала застосувати революційний терор (виділення наше. – Д. Я.). Між іншим, з цього визначення випливає, зокрема, що терор може бути також «контрреволюційним», «національним», «антинаціональним» тощо засобом «самооборони»). Він, – тобто терор, – був найстрашнішою зброєю в руках підпільної організації, її останнім і найвагомішим аргументом, коли всі інші були вже випробувані, і був відповіддю на насильство. Безперечно, це був не надто ефективний спосіб боротьби проти польської влади, але достатньо дієвий, коли йшлося про самозахист».[65]
Самі ж націоналісти виправдовували, «легітимізували» теракти так: «Ми мусимо перейти від оборони до рішучого наступу проти польського панування, тобто проти Польської держави й польського духа на всіх ділянках нашого життя, в першу чергу в школах… Не дайте, щоби з вас зробили яничарів! Не дайте, щоб ляхи обернули вас у своїх слухняних рабів! Ви маєте бути лицарями й борцями за волю України. Перед вами велика свята боротьба». Це – з листівки «Українські батьки і матері».[66]
Дії ОУН: наслідки
Бандеру, керівника теренової КЕ ОУН, заарештували за день до вбивства Перацького – 14 червня 1934 р. Після вбивства міністра, протягом червня – листопада, за ґрати потрапило ще понад 800 членів ОУН.[67] 18 листопада наступного, 1935 р. організаторів, виконавців та інших учасників цього злочину вивели на судовий процес.
В історію він увійшов під назвою «Варшавського».[68]
Варшавський процес
13 січня 1936 р. суд оголосив присуд: Степан Бандера (якому виповнилося 26 років), Ярослав Карпинець (30 років), Микола Лебідь (25 років) – смертна кара. Микола Климишин (26 років) і Богдан Підгайний (31 рік) отримали довічне тюремне ув'язнення. Дарія Гнатківська (23 роки) – 15 років тюрми, Євген Качмарський (25 років), Іван Малюца (25 років), Роман Мигаль (24 роки) – по 12 років тюрми, Катерина Зарицька (21 рік) – 8 років тюрми, Ярослав Рак (27 років) і Яків Чорній (28 років) – по 7 років буцегарні.
Якраз під
Життя і діяльність Степана Бандери: документи і матеріали. – С. 24.
Там само, с. 25.
Там само, с. 24.
Докл. див.: http://history.org.ua/?termin=Varshavskyj_protses_1935