Зазвичай ми себе не любимо. Бо так звикли: принести себе в жертву – добре, любити себе – погано. А потім – порожнеча. І на що тепер ти здатен, почуваючись спустошеним, наче вичавлений лимон? Любити інших? Але як? Ти ж не годен шанувати власне «Я». Знаєш, колись я так само не вмів цього. Днями апатично лежав, втрачаючи друзів, роботу та сенс життя. Я висів над урвищем, знехтувавши собою. А потім зрозумів: допомогти мені може тільки любов до себе. Самоповага, на яку заслуговує кожен із нас. Я хочу, щоб твоя самооцінка стала дійсно твоєю. Без резюмувань та очікувань навколишніх. Самооцінка, якої гідний найпрекрасніший, найталановитіший і найуспішніший ти. Зазирни в себе й полюби того, ким ти є. Коли розпочнеш цей шлях, побачиш – це не важко. А я допоможу тобі, бо свого часу мені не вистачало такої підтримки.
