Остарбайтер. Галина Горицька
Читать онлайн книгу.
І самоконтроль;)
– Краще самоконтроль, аніж…)
– Дякую на гарному слові. Нарешті усвідомила, що вибрала правильний життєвий шлях)
– А до цього?))
– Хотіла стати юристом.
– А я – інженером. Принаймні, цього хотів мій батько. А я просто любив математику.
Антін відчув певну спорідненість зі своєю випадковою співрозмовницею. «Значить і у них не все задумане вдається…» – подумав він про москвичів і прочитав на екрані телефону:
– Гарного ранку майбутнім «остарбайтерам».
Антін було вирішив образитися на оце «остарбайтерам», але зрозумів, що ображатись тут немає чого: так само як москалі не розуміли, що називати «хохлами» українців образливо, так само і тут. І чого ж, власне, ображатися? Адже він і є – «остарбайтер». Звичайнісінький «остарбайтер»… Можна сказати – вгадала. На серці в Антіна було легко і солодко. Його розважило це спілкування і неабияк потішило. Він взагалі ось так, запросто, ніколи не спілкувався з москвичками, окрім своєї Лізи.
Він хотів засмажити яєшню на сніданок, але на очі потрапив віршик з газети, на якій стояла на підвіконні пательня, який видався йому дуже в тему того діалогу про людське призначення і дитячі мрії, яким не судилося здійснитися.
И пусть ты что-нибудь и значишь,
Но только за проезд судьбе
Ты, как и все, не златом платишь,
Но жизнью, вверенной тебе!
Спілкування враз набрало нових обертів.
– Це чиє?
– Терентія Травника, – авторитетно відписав Антін.
– Не читала) Не можу себе примусити читати. Хіба що тільки певних поетів.
– Шекспіра, Данте? – поцікавився Антін.
– Виключно Шекспіра.
– З віршів – лише Бродський… – несподівано для самого себе написав хлопець. Він і справді колись давно полюбляв читати Бродського. І з усіх російських поетів поважав лише його. Додав: – Все одно відчувається інтелект) Навіть без Данте.
– Чому лише Бродський?? – поцікавилась незнайомка і враз додала: – Ой дякую, лестиш))
– Ну не знаю… Подобається.
– Ну Бродський – то найвищий пілотаж. А Маяковський, Блок, Цвєтаєва?
– І ще це, – кепкував Антін, – «буря мглою небо кроет»… Майже ранній Бродський)) Продовжуючи ряд: Ахматова, Гумільов. Симпатично, але не те.
– Ахах… Майже)) Мандельштам?
– Визнаю: не читав. Хотів було запитати: Шевченко, Стус? Але ти напевне не читала… Труднощі перекладу)
– Труднощі, звичайно)), – відповіла співбесідниця і, надіславши уривок з вірша Мандельштама «За Паганіні довгопалим», додала: – Не Бродський звичайно, але тонко, поетично…
Антін вирішив не залишатись в боргу і враз знайшов в інтернеті й кинув уривок вірша свого земляка Вертинського:
На солнечном пляже в июне
В своих голубых пижама
Девчонка – звезда и шалунья —
Она меня сводит с ума.
Под синий berceuse океана
На желто-лимонном песке
Настойчиво, нежно