Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков
Читать онлайн книгу.
і звернуся до фахівців. Може зі мною щось не так».
Розмірковуючи над цим, Матвій змирився з втраченими можливостями й знову знайшов непорушну силу волі та потужну енергетику фізичного світу. Миттєво начеркавши план на сьогодні, він поглянув на годинник.
«Цілком пристойно для дзвінка», – вирішив він, набираючи номер подруги.
– Доброго ранку, Матвій, – почувся з трубки ніжний жіночий голос.
– Доброго ранку, Лінда. Вибач за ранній дзвінок, але така негайна справа не терпить зволікань.
– Чомусь я не здивована, – розсміялася дівчина. – Це твій фірмовий почерк. Швидко, все й одразу. Цього разу теж працюємо на випередження?
– Ні. Зараз все набагато розміреніше. Єдине, що потрібно, так це виїхати якомога раніше, а сама робота досить забарна та копітка.
– Я заінтригована, – без удаваної скромності зізналася дівчина. – Зараз просвітиш чи потрібно зустрітися?
– Ти ж знаєш, я не люблю зайвих балачок через телефон, – відповів Матвій. – Тобі з ранку зручно або будеш зайнята?
– З моєю любов'ю до професії я зайнята завжди, але для тебе я скасую всі справи. Моя робота, на жаль, не приносить очікуваних доходів, а в цьому плані ти мене ніколи не розчаровував.
– Це обнадіює, – посміхнувся Матвій. – Тим більше справа, яку я хочу тобі запропонувати, дає перспективи дуже пристойного доходу, зрозуміло, виходячи від результату. Мені під'їхати до тебе або поснідаємо в ресторані?
– Ти справді думаєш, що дівчина може відмовитися піти з тобою в ресторан? – знову розсміялася Лінда. – Пам'ятаєш хоч один випадок?
– Кого мені запрошувати окрім тебе? – здивувався Матвій. – Ти ж знаєш, я в душі відлюдник. А ось нашу дружбу дуже ціную, повір, і за неї готовий віддати багато чого.
– Та ну тебе розпорошуватися, – не без задоволення простягнула дівчина. – Куди їхати?
– Ображаєш, – бовкнув Матвій. – Я сам заїду за тобою за годину. Встигнеш зібратися?
– Звичайно. Чекаю на тебе.
Матвій підійнявся з ліжка і попрямував до шведської стінки, встановленої прямо в спальній кімнаті. Цю звичку він виробив ще зі шкільних часів, і треба зауважити, що навички, набуті завдяки цим вправам впродовж всього життя, не раз виручали його. Після п'ятнадцятихвилинного тренування він викликав таксі та попрямував до душової кімнати.
Сірий ранок огортав ще тихе місто, коли Матвій їхав в машині. За ніч небо повністю віддало землі залишки вологи, залишивши її на проїжджій частині, що трохи уповільнювало пересування.
– Перепрошую, вимкніть, будь ласка, музику, – попросив Матвій водія.
– Полюбляєте тишу? – розуміюче кивнув водій, прикручуючи гучність.
– Так. Крім того, зараз є над чим поміркувати.
Водій не смів більше відволікати, що дало Матвію можливість зосередитися на майбутній бесіді. Продумавши основні деталі розмови, він зручно розташувався на задньому сидінні авто і сконцентрував