Київські бомби. Андрій Кокотюха

Читать онлайн книгу.

Київські бомби - Андрій Кокотюха


Скачать книгу
повне право на висновок: відірвався.

      Шпиг напевне помітив його нехитрий маневр, вирішив не видавати себе, потім доповість – об’єкт втрачено, так бувало не раз і не два. Слід попетляти ще трохи, час є, вийшов із запасом, і хто знає – раптом сьогоднішню акцію й не треба скасовувати. Може, це просто збіг, існувала ймовірність випадкової зустрічі, його портретний опис уже кілька разів друкували «Київські губернські відомості»[8] в рубриці оголошень про розшук особливо небезпечних злочинців. Звісно, там вказані його справжнє прізвище та ім’я, партійне прізвисько в такій об’яві не напишуть. Але ж на вулицях закликають видивлятися не Штерна, навіть не міщанина Лазаря Ароновича Шт урмана, а молодого чоловіка двадцяти шести років із певними, доволі красномовними прикметами. Кінець кінцем, то міг справді бути не філер. Увагу на перехожого міг звернути звичайний лояльний до влади письменний робітник, з ненависної категорії штрейкбрехерів. Служка режиму, вирішив вислужитися, приклав до зовнішності випадкового перехожого прочитаний опис, пішов за ним слідом…

      Щойно Штерн вийшов з маленького лабіринту дворів та опинився неподалік Бессарабки, зрозумів: геть ілюзії, нічого випадкового не буває. Засік відразу трьох шпигів. Один із них – знайомий вусань, тільки тепер без сумки й простоволосий. Нескладно вирахувати, як об’єкту вийти найпростіше, караулили на всіх можливих виходах.

      Обклали.

      2

      Київ, центр

      Вулиця Володимирська – Бібіковський бульвар[9]

      Фаїна не любила Левіна.

      Щоправда, винятків саме для нього не робила – вона, єдина жінка в групі, не любила нікого із соратників по підпільній боротьбі. Їй не подобалися ні Малюта, ні Вольф, ні Гірш, а їхнього керівника, Штерна, навіть трошки побоювалася. Свої почуття, точніше – їхню цілковиту відсутність, молода жінка озвучила вголос уже на першому ж зібранні, коли її приймали до бойового загону. Красунчик Левін тоді доволі щиро здивувався: гляди, мовляв, менше ніж півгодини знайомі, а вона вже нас не любить. Довелося пояснювати – треба розуміти, про яку саме любов Фаїна говорить.

      По-перше, зазначила вона тоді, її справді коханого мужчину повісили в «Косому капонірі» разом ще з чотирма борцями цієї весни, холодного березневого ранку. Судді поспішали, між арештом та виконаним вироком минуло незвично мало часу, трошки менше чотирьох місяців. На апеляцію надії не було, та відхилялася сама можливість її подання: захисник навіть не робив вигляду, що переймається долею своїх підзахисних. Невідомо, кому хотіли царські сатрапи зробити такий єзуїтський подарунок поспішною стратою – собі, новому начальнику охранки полковнику Кулябку,[10] київському генерал-губернатору Сухомлинову,[11] першому міністру Столипіну[12] чи взагалі – самому государеві-імператору.


Скачать книгу

<p>8</p>

«Київські губернські відомості» – офіційна урядова газета, видавалася з 1838-го по 1917 рік, до 1866 року – щоденна, після – виходила три рази на тиждень: вівторок, четвер, субота. Видавалася російською мовою. Також містила кримінальну хроніку та оголошення про розшук терористів та інших злочинців.

<p>9</p>

Бібіковський бульвар – названий на честь київського генерал-губернатора (1837–1852) Д. Бібікова. В описані часи єднав Бессарабську та Галицьку площі (тепер – площа Перемоги). Від 1917 року і дотепер – бульвар Тараса Шевченка.

<p>10</p>

Кулябко Микола Миколайович (1873–1920) – підполковник Окремого корпусу жандармів, у 1907–1911 рр. – начальник Київського охоронного відділення. Був зятем одного з керівників охорони імператора Миколи І полковника Олександра Спиридовича.

<p>11</p>

Сухомлинов Володимир Олексійович (1848–1926) – генерал-губернатор Києва (1905–1908), протягом свого правління не раз ставав мішенню терористів.

<p>12</p>

Столипін Петро Аркадійович (1862–1911) – державний діяч Російської імперії, з 1906 року – прем’єр-міністр. Проводив жорстку політику придушення революційних заворушень, реформування державного ладу, запобігання терористичній діяльності. 1 вересня 1911 року був убитий у Києві терористом і агентом Охоронного відділення Дмитром (Мордко) Богровим. Похований у Києво-Печерській лаврі.