Мільйон на трьох. Сергій Радкевич
Читать онлайн книгу.
Я взяв два дні на роздуми. Дай мені пістолет, щоб я спокійно міг все обміркувати. Бо інакше цей бандюкович мене може так пом’яти, що навіть при усьому моєму бажанні не зможу вам допомогти. А через два дні я скажу відповідь і поверну стрілялку.
– Ну, гаразд. – Гарник озирнувся довкола.
Витримавши коротеньку паузу і переконавшись у тому, що за ними ніхто не спостерігає, він передав пістолет у руки Лесику. Той відразу ж заховав зброю під своєю тонкою літньою курточкою.
– Але будь обережним, ствол заряджений. Дивись, щоб біди не наробив. – попереджуючи товариша, Степан два рази кивнув вказівним пальцем.
– Не тремти. Все буде окей. – хвацько запевнив Петро і ще раз вдарив по руках своїх друзів.
З пістолетом за спиною якось не так страшно було іти додому. Хлопець навіть наспівував собі якусь модняцьку пісеньку.
Однак біля будинку мелодія враз обірвалася. На лавочці біля під’їзду Лесик помітив знайому лисину. Бритоголовий морщив свого твердого лоба і палив дорогу цигарку. Лесик першим його побачив і міг звичайно накивати п’ятами. Але у хлопця склалося враження, що Олексій Сєдаков нікуди не поспішає і спеціально тут чекає на свого боржника.
Значить втікати нема сенсу, додому все одно потрібно якось потрапити, тож краще вирішити це питання зараз.
Петро зібрався з думками, перевірив чи пістолет на місці і рушив назустріч своєму кредитору.
Коли бритоголовий його помітив і звів густі брови, Лесик з вдаваною бадьорістю привітався:
– Здоров був, Олексо! Ти мабуть мене чекаєш?
Хлопець навіть спробував зобразити сяку-таку криву посмішку, але у нього це погано виходило. Сєдаков належав до числа тих неприємних типів, які тільки одним своїм пронизливим поглядом навівають страх на співрозмовника. Не потрібно бути хто-зна яким психологом, щоб дивлячись на Олексія, зробити безпомилковий висновок – бандит, та й годі.
Почувши голос Лесика, та ще й такий доволі оптимістичний, Сєдаков на лавочці аж підстрибнув від подиву.
– Ух, який ти здогадливий. – кредитор запустив цигарку на асфальт. – Щось ти підозріло щасливий сьогодні? Мабуть, десь зірвав добрий куш?
– Поки що ні. Але я близький до цього.
– Так, не зрозумів. То боржок погасити у тебе поки що немає чим? – Олексій відразу завернув поближче до суті справи.
Лесик озирнувся довкола. Біля будинку не було нікого, на дитячому майданчику – теж нікого, але розмахувати на вулиці пістолетом якось вже занадто.
– Тут втішити тебе не можу. Давай зайдемо у хату, вип’ємо чаю, там заодно і розрахуємось.
Сєдаков уже якось був у квартирі Лесика. Подібні проблеми у хлопця виникали не вперше. Тож одним візитом більше, одним менше – ролі не грає. Зате у помешканні буде можливість поставити цього знахабнілого кредитора на місце і попередити його, щоб не турбував до тих пір, поки не підвалять фінанси.
Нічого не підозрюючи, Сєдаков підняв з лавочки свою важку тушу, підтягнув джинси, які за відсутності ременя