---

Скачать книгу

---

мотнув головою бельгієць. – Я б не сідав у літак, якби думав, що він може стати моєю труною.

      – Гаразд. Давай спробуємо опустити цього красеня на землю.

      Ротко вивів на центральний дисплей перелік пунктів передпосадкового контрольного списку – вгорі екрана висвітилося «APPROACH CHECKLIST». «ААРОН» виконував останній розворот перед вирівнюванням щодо осі посадкової смуги.

      – Частота ILS,[35] – почав українець.

      – 132,4. Встановлено.

      – Швидкість – 140 вузлів.

      Метью прокрутив регулятор швидкості на центральній панелі – цифра на покажчику справа від регулятора зменшилася зі 155 до 140. Автопілот автоматично збавив тягу двигунів і ледь підняв спойлери, сповільнюючи літак до щойно заданої швидкості.

      – 140, встановлено.

      – Шасі опустити.

      – Шасі випущено, – хлопець почекав, поки спалахнуть зеленим усі три індикатори на панелі «LDG GEAR[36]», і додав: – Зафіксовано.

      – Закрилки на повну.

      Ріґґсон перемістив важіль управління закрилками в найнижче положення:

      – Закрилки повністю випущено.

      Наостанок Ротко нагадав:

      – ILS має другу категорію точності, висота прийняття рішення – 30 метрів, – за такої видимості це було важливо.

      – 30 метрів… вас зрозумів, капітане.

      – Checklist завершено.

      Метью зв’язався із диспетчерською аеропорту Париж-Північ і доповів про готовність до приземлення.

      7

      13 лютого 2013, 22:00 (UTC +1)

      Міжнародний аеропорт Париж-Північ

      У залі управління польотами було тісно: дві зміни диспетчерів, метеоролог, кілька працівників наземної служби, що прийшли порадитись з Робером Паск’єром, згуртувались у приміщенні, нерозрахованому на таку кількість людей.

      Залу наповнював невиразний фоновий шум, обов’язковий атрибут напруженої роботи, який непомітно і в той же час істотно діяв на нерви. Помалу ставало душно. Ґастон Лем’єр стікав потом так, наче посеред спекотного літнього дня вирішив побігати у шерстяному светрі. Чоловік раз у раз облизував зашкарублі губи і важко зітхав.

      Ніхто зі зміни Ґастона додому не йшов. Біля кожного радарного монітора сиділо тепер по двоє диспетчерів. Ситуація, коли під час передавання зміни в центрі управління польотами працювало одночасно два колективи диспетчерів, нечасто, але траплялася, тому новоприбулі чудово знали, як допомогти колегам, не нав’язуючись і не заважаючи. Єдиний, хто в такій ситуації залишався без роботи, – Жерар Пеллерін, старший диспетчер нової зміни. Керівник у центрі управління польотами повинен бути один, а тому Пеллерін не міг (та й не хотів, будемо відверті) втручатись у роботу Ґастона Лем’єра і перебирати на себе частину відповідальності. Після того як Пеллерін прибув до диспетчерської, Лем’єр коротко описав йому стан справ у аеропорту, потому чоловіки обговорили розподіл обов’язків і умови,

---

Скачать книгу