Священна книга гоповідань. Павло Коробчук
Читать онлайн книгу.
вони почули, що потрібний їм Костенюк досі в морзі, вони вдоволено поплескали хакера по плечу і навіть дали йому пляшку пива. Настільки сильна любов І-раз до тієї незнайомки, що хочеться ділитися цінностями з іншими людьми.
Дехто, прочитавши подальшу історію, може подумати, що ці розповіді про гопників малоймовірні й ніколи не сталися б у дійсності. Але в даній ситуації збіглося кілька чинників, від напряму яких залежить реалізація подальших логічних дій Іванів.
Є вихідна інформація, яка дозволяє хоч якось зв’язатися з коханою дівчиною.
Є кохання, яке забороняє будь-які прояви грубощів.
Є мізки гопників, яких немає. Не гопників нема, а мізків.
І у цій ситуації вони знаходять, на їхню думку, єдиний можливий варіант розвитку подій.
Пацани домовилися про зустріч зі спеціалістом з убивств. Збитий чоловік, голова відразу переходила в тулуб, так, ніби він примудрився сховати в пісок тільки шию. Схожий на одного з тих мультяшних колобків, які ведуть слідство.
Цей колобок мав своєрідну спеціалізацію. Він був не простим кілером. Він діяв без снайперських гвинтівок, без пістолетів з глушниками, не грубо. Йому замовляли отруту. Іноді замовник хотів, щоб слідів убивства після експертизи не залишалося. Іноді, щоб сліди отруєння були очевидні. Іноді це був один і той же замовник. Іноді один замовник замовляв іншого. Але в будь-якому випадку цей спеціаліст доводив свою справу до кінця.
Він і три гопники зібралися вдома у Іванів, у затемненій кімнаті, вікна завісили ковдрами. Пацани крапаль очкували і тому мовчали ще більше, ніж зазвичай, ніби гарячою праскою пройшлися собі по губах. І-раз парився найбільше, не знав, куди подіти свою розпальцівку, куди подіти свої смужки на спортивках.
Натомість спеціаліст з отруйних убивств ворушився активно, гигикав на кожному кроці. Він приніс із собою досить типове обладнання для невідкладної допомоги – шприци, колби, ампули, пігулки, невеличку електричну плиту для розігрівання, трубки, мазі, бинти, спирт тощо.
І-раз ліг на ліжко, його обступили братюні. Кожен з Іванів втупився в іншу точку. Зараз не час, щоб їхні погляди перетиналися. Гопники дивилися в три різні точки, ніби на три крапки в реченні – кожен бачив тільки свою, але разом це утворювало глуху недомовленість…
Спеціаліст щось варганив. Спершу він розбив кілька ампул, потім вилив їхній вміст у металеву тарілочку, кілька хвилин нагрівав цю рідину. Потім загнав під шкіру І-раз на згині ліктів кілька голок, від яких йшли трубки до крапельниць.
На чолі спеціаліста проступав піт. Але цей піт не був інгредієнтом операції.
– Евтаназія – це як поливати квіти бензином, – примовляв мультяшний герой. – Вони відкидуються, але по-тихому. І про біль ніхто ніколи не в курсі.
До рідини в тарілочці він додав дві розігріті пігулки і згодом набрав суміш, яка трішки зашипіла, у шприц. У голові І-два від думки про те, що зараз може статися, теж зашипіло. І-три стиснув кулаки і теж прошипів, лише одну букву «ссссссссс…».