Марія (Український). Jorge Isaacs
Читать онлайн книгу.
і стрімкою, він продовжив свій шлях вгору по берегу, де ми знаходилися, що було більш імовірно.
Брауліо з рушницею на спині перейшов убрід потік, прив'язавши до пояса реджойо, кінець якого Хосе тримав, щоб запобігти падінню хлопчика у найближчий водоспад.
Запанувала глибока тиша, і ми заглушали нетерпляче гавкання собак.
Тут немає жодного сліду, – сказав Брауліо, оглянувши піски та підлісок.
Коли він підвівся, повернувся до нас, на вершині скелі, ми зрозуміли з його жестів, що він наказує нам стояти на місці.
Він скинув рушницю з плечей, притулив її до грудей, ніби стріляв у скелі позаду нас, трохи нахилився вперед, рівно і спокійно, і вистрілив.
–Там! -крикнув він, показуючи на лісисті скелі, країв яких ми не бачили; і, стрибнувши вниз до берега, додав:
–Туга мотузка! Собаки вище!
Здавалося, собаки зрозуміли, що сталося: як тільки ми відпустили їх, виконуючи наказ Брауліо, а Жозе допоміг йому перейти річку, вони зникли праворуч від нас в очеретяних заростях.
Стій, – знову крикнув Брауліо, набираючи висоту. "Тримай", – знову крикнув Брауліо, дістаючись до берега; і, поспішно заряджаючи рушницю, він додав, побачивши мене: "Тримай":
–Ви тут, босе.
Собаки тісно переслідували здобич, яка, мабуть, не мала легкого виходу, оскільки гавкіт долинав з тієї ж точки схилу.
Брауліо забрав списа у Хосе, сказавши нам обом:
–Ти спускайся все нижче і вище, охороняй цей перевал, бо тигр повернеться по своїх слідах, якщо втече звідти. Тібурсіо з тобою", – додав він.
І звертаючись до Лукаса:
–Вони вдвох обійдуть навколо вершини скелі.
Потім, зі своєю звичною милою посмішкою, він закінчив, твердою рукою вставивши поршень у ствол рушниці:
–Це кошеня, і воно вже поранене.
Промовивши останні слова, ми розійшлися.
Хосе, Тібурсіо і я вилізли на зручно розташовану скелю. Тібурсіо дивився і дивився поверх ложа своєї рушниці. Жозе не зводив з нього очей. Звідти ми могли бачити, що відбувається на скелі, і тримати рекомендований темп, бо дерева на схилі, хоч і високі, але рідкісні.
З шести собак двоє вже не діяли: один був випотрошений біля ніг звіра, а інший, з вирваними ребрами, прийшов шукати нас і з жалюгідним скавулінням помирав біля каменя, який ми займали.
Притиснувшись спиною до купи дубів, погойдуючи хвостом, з щетинистою спиною, палаючими очима і вишкіреними зубами, тигр хрипко пирхав, а коли хитав величезною головою, його вуха видавали звук, схожий на дерев'яні кастаньєти. Коли він перевертався, переслідуваний собаками, які не були перелякані, але не дуже здорові, кров капала з його лівого боку, який він іноді намагався злизати, але безрезультатно, бо тоді зграя сідала йому на хвіст з перевагою.
Брауліо і Лукас вийшли з очеретяних заростей на скелю, але трохи далі від звіра, ніж ми. Лукас був розлючений, а каратові плями на його вилицях були бірюзово-блакитними.
Мисливці