Записки в узголів’ї. Сей-шьонаґон
Читать онлайн книгу.
напрямку, зупинитися на нічліг у чужому домі, а вже потім їхати туди, куди було заплановано.
42
«Молоточок щастя» – мініатюрний молоточок, який виготовлявся із заліза або міді і символізував небесну зброю проти будь-якої недуги. Його часто застосовували у магічних заклинаннях.
43
Мисливський одяг (яп.: каріґіну) – раніше мисливське вбрання слугувало лише для полювання, проте пізніше воно стало елементом повсякденного одягу придворних.
44
За давньою традицією, заміжні японки чорнили собі зуби, що сприяло їх кращому збереженню. Ця традиція (яп.: охаґуро) проіснувала аж до революції Мейджі (1868 р.)
45
Ебоші – високий ковпак з туго накрахмаленого дірчастого шовку чорного кольору.
46
«День віддалення» (яп.: імі-но хі) – синтоїстський ритуал. У ці дні не виходили зі свого будинку, не приймали гостей, не відповідали на листи, не їли м’яса. А все для того, щоб не накликати на себе біду.
47
«Вісім повчань» – спеціальна храмова проповідь, присвячена тлумаченню змісту буддійської «Сутри Лотоса».
48
Тайшьо – воєначальник, найвищий військовий чин.
49
Чюнаґон – члени Державної ради мали такі звання: дайнаґон (старший радник), чюнаґон (другий радник), шьонаґон (молодший радник).
50
То-дайнаґон – йдеться про Фуджівара-но Тамеміцу.
51
Сейхан (962–999) – відомий буддійський священик доби Хейан.
52
Натяк на притчу з «Сутри Лотоса», де йдеться про те, що коли Будда читав проповідь перед п’ятитисячною аудиторією, одна особа встала й пішла геть, на що Будда зауважив: «Правильно зробив цей чоловік, оскільки прийшов сюди лише заради хвастощів».
53
Мічіноку – назва місцевості, де з давніх часів японські майстри виробляли з бруслини жорсткий, шерхуватий папір, який використовували для листування.
54
Ян Гуй-фей – легендарна китайська красуня VIII ст., коханка імператора Сюань Цзуна, що була страчена заколотниками. Героїня популярної в Японії доби Хейан поеми Бо Цзюй-і «Довічна печаль».
55
Хітомаро (повне ім’я: Какіномото-но Хітомаро, др. пол. VII – поч. VIII ст.) – видатний японський поет, значна кількість віршів якого увійшла до складу першої японської поетичної антології «Ман-йо-шю» (18 «довгих пісень», 67 танка), котра датується серединою VIII ст., а також багатьох інших зібрань давньої японської поезії. Укладач другої за часом появи поетичної антології «Кокін-вака-шю» (905 р.) Кі-но Цураюкі (859–945) у своїй відомій передмові до неї називає Какіномото-но Хітомаро разом з Ямабе-но Акахіто (пер. пол. VIII ст.) «чародійниками японської пісні», зазначаючи при цьому, що «важко поставити Хітомаро вище за Акахіто, так само, як і Акахіто поставити нижче за Хітомаро».
56
Мікурі (бот.) – вид прісноводних водоростей (укр.: їжача голівка; лат.: Sparganium stoloniferum).
57