Панна квітів. Валерій Шевчук
Читать онлайн книгу.
порадьмося, що ж
робити.
Але не прокинулася Синьокоса, бо не пора їй була. Тому не заходила Весна й до Золотокосої, а повернулася до себе, сіла на зеленому ослінці і підперла щоку долонею.
Незабаром і сестра Синьокоса прокинулася. Витягла люстерко й побачила: заспана ще й непрочумана. Тоді взяла гребінку й почала неквапно розчісуватися.
А сестра Зеленокоса втретє кланялася Зимі:
– Добрий день, люба моя сестро. Може, хоч тепер пустиш мене на трон?
Але Білокоса вже не дві зморшки мала, а десять і таки не захотіла розхмурити чола.
– Іди геть! – сказала Зима, – Наприкінці травня прийдеш!
Похитала сумно головою Весна, і зелені сльози покотилися їй на щоки.
– На лихе діло йдеш, сестро! В кінці травня вже Літо має прийти.
– Хай приходить, – байдуже відказала Зима, а може, Птах оце повів, – Прийде і піде!
Тоді впала Зеленокоса на коліна й обійняла сестрі ноги.
– Сестро, – заридала вона, – Дивися, зело не розпустилося і земля гола стоїть! Прожени Чорного Птаха, не руйнуй світу і себе!
– Я царювати знамірилася! – каркнула голосом Птаха Зима, – Відступися мені з очей!..
Озирнула себе Весна і побачила, що її зелені черевички старими човганцями стали, що її пишна зелена сукня в ганчір'я починала перетворюватися, а такою чи ж можна називатися царицею світу? Заридала Зеленокоса і рушила назад, до Блакитного палацу, де вже співала й чепурилася гарна-прегарна сестра їхня Синьокоса.
– Чому ти повернулася в Палац? – спитало Літо в Зеленокосої,– Чому не сидиш на троні і не правиш світом?
– Не пускає сестра, – безпомічно розвела руками Весна, – Щось таке лихе з нею причинилося.
– Дивні речі кажеш, – мовило Літо, – Хіба можу я взяти царство з рук Білокосої, а не з твоїх?
– Не знаю, – прошепотіла Зеленокоса, – Уже зів'ядає моя сила, вже я немощію й хилюся, а повіки важкі мені поробилися. Одежа моя зносилася, а тільки одну сукню й одні черевички можу я в році мати. В сестри ж нашої скам'яніло серце, і не бачить вона та й знати не хоче моєї печалі…
– Ходімо зі мною, сестро, – сказала Синьокоса, – Буду просити в сестри, щоб звільнила тобі місце. Посидиш хоч тиждень на троні, і я зміню тебе, бо моя вже пора.
На те вклонилася чемненько Зеленокоса.
– Хай буде так, як ти сказала, – мовила любо, – Хай
живе світ і ми в ньому! Царюй, моя сестро!
І вони пішли по білій стежці, попереду Літо ступало в яскравих шатах, і там, де проходило воно, зацвітала земля.
Синьоока ще здалеку побачила трон і насуплену Зиму на ньому, побачила хлопців Холодних Вітрів, котрі і на її прихід задули в крижані труби. Здригнулася вона мимовільно.
– Гей ви! – прохрипіла Зима, – Чого прийшли? Чи ж
не знаєте закону, що тільки одна з вас може мене змінювати? Що задумали супроти мене, лихоємиці?
– Лихо задумали, лихо задумали! – прокричав Чорний
Птах.
Подивилися сестри на ту із Чорним Птахом на плечі і