Микола Лисенко. І. А. Коляда
Читать онлайн книгу.
вроду. Як згадувала українська поетеса, мати Лесі Укранки, Олена Пчілка, «жив той дядько у своєму хуторі, біля села Кліщинців… Проти волі батьків одружився він з дівчиною-селянкою, козацького роду, розмовляв тільки українською мовою і тим хизувався в панському товаристві… можна сказати, що то обзивався-таки давній, невмирущий «живець» український… Любив згадувати давні козацькі часи, знав багато козацьких пісень і, маючи гарний голос, уміючи грати на бандурі, охоче співав їх, син його сестри, малий Михайло Старицький, і теж його свояк, Микола Лисенко, з захватом слухали його пісні…» Саме від нього гімназист Микола Лисенко вперше почне записувати мотиви козацьких пісень: «Ой не гаразд запорожці», «Отамане батьку наш», «Встає хмара з-за лиману».
Гарно співав запорозькі історичні пісні і думи рідний дядько Миколи – Андрій Романович. «У дядька знайшовся, між іншим, і перший надрукований «Кобзар» Т. Шевченка і «Енеїда» Котляревського», – згадував згодом Микола Віталійович. Вихований на французькій мові, прочитавши «Кобзар» Тараса Шевченка, юний Микола зачарувався вже назавжди красою рідного слова, свідомо полюбивши його.
У родині, яка добре пам’ятала кріпацький оркестр материного діда Петра Булюбаша, музичне обдарування, бажання займатись музикою викликали увагу й розуміння. Батьки Миколки дуже полюбляли музику: мати чудово грала на роялі; батько хоча й не знав нот, але дуже любив імпровізувати на фортепіано і підбирати на слух найрізноманітніші мелодії. Малий Миколка любив слухати, як мати грає на фортепіано (а грала вона дуже добре), міг стояти біля неї годинами, а незабаром і сам вивчився одним пальцем підбирати мелодії. Мати помітила інтерес сина до музики і найняла вчительку, але Микола категорично заперечив – вчити його буде тільки мама. Тому гра на фортепіано також склала одне із занять малого хлопця (на переконання рідних, вона ще й надавала бонтонності). Мати, що була прихильницею європейської та російської классики, вчасно помітила нахили сина і сама як добра піаністка зуміла виявити музичний талант майбутнього композитора і розвинути його, відкриваючи сферу музики для малого Миколи через класичні сонати, парафрази й попурі на теми популярних опер, модні салонні п’єси на зразок «Сплячого лева» А. Контського. Систематично займатися музикою Лисенко почав з п’яти років і виявив великі музичні здібності. Шестирічний хлопчик вражав усіх музичною пам’яттю і чистотою гри. Як згадує свояк Михайло Старицький: «У ті роки, крім звичайного початкового навчання, хлопчика вчили грати на фортепіані; ці заняття він любив, особливо гру в чотири руки, і взагалі здобував у музиці швидких успіхів. Техніка йому давалась надзвичайно легко, музична пам’ять з перших кроків виявилась в незвичайних розмірах; шестилітня дитина вражала усіх вправністю і чистотою своєї гри… Крім того, вона з дивовижною легкістю засвоювала мотиви і підбирала їх на роялі».
У 9 років Микола написав свій перший музичний твір – досить граційну та гарненьку