Сонячний Птах. Уилбур Смит
Читать онлайн книгу.
рішуче захищала передмову моєї книжки «Офір», де передбачалося вторгнення в південно-центральну Африку фінікійських або карфагенських колонізаторів близько 200 року до нашої ери. Їхня колонія процвітала до близько 450 року нової ери, після чого несподівано зникла, не лишивши по собі сліду.
– Вони не мали відповідного обладнання для таких далеких мандрів, – заперечив Лорен. – Не кажучи вже про колонізацію.
– Почитайте в Геродота, містере Стервесант, що він розповідає про подорож навколо Африки за часів царювання фараона Нехо. Вона була організована фінікійськими моряками ще в шестисотому році до Різдва Христового чи десь приблизно тоді. Вони вирушили від Червоного моря й через три роки повернулися крізь стовпи Геракла.
– То була єдина подорож, – відзначив Лорен.
– Аж ніяк не єдина подорож, містере Стервесант. Ганно вийшов на вітрилах із Гібралтару й поплив на південь понад західним узбережжям Африки близько чотириста шістдесятого року до Різдва Христового, звідки він повернувся зі слоновою кісткою та золотом у кількості, достатній задовольнити апетити всіх купців, що шукали пригод.
Проте Лорен не погодився з її датами.
– Як ви можете називати дату в двісті років до Різдва Христового, коли найдавніше вуглецеве датування із часів заснування Зімбабве вказує на середину п’ятого сторіччя після Різдва Христового, а більшість є значно пізнішими?
– Нас цікавить не Зімбабве, а культура, що передувала йому, – відказала йому Саллі. – Зімбабве могло виникнути в кінці правління стародавніх завойовників і, либонь, було населене лише на короткий час, перед тим як вони зникли; ці події збігаються з вашим вуглецевим датуванням близько чотириста п’ятдесятого року після Різдва Христового. Крім того, вуглецеве датування стародавніх шахт у Шейлі та Інсвезве вказує на двісті п’ятдесятий і трьохсотий роки. – І вона закінчила з бездоганною жіночою логікою: – Хай там як, а датування методом аналізу вуглецю не відзначається великою точністю. Воно може помилятися на сотні років.
– У шахтах працювали банту, – оголосив Лорен. – А Кейтон-Томпсон – і, звичайно ж, зовсім недавно Самерс – стверджують…
Вона люто накинулася на Лорена:
– Невже банту, які ймовірно з’явилися в цій місцевості близько трьохсотого року до Різдва Христового, раптово набули блискучих талантів, які надали їм можливість знайти родовища металу із видимими вкрапленнями золота й міді там, де на поверхні ніхто ніколи не бачив жодного шматочка дорогоцінного металу? Невже вони зненацька розвинули в собі інженерні здібності, завдяки яким видобули на поверхню двісті п’ятдесят мільйонів тонн руди зі скельних родовищ на глибині? Пам’ятайте, вони ніколи не демонстрували цих здібностей раніше і чому вони раптом перестали користуватися ними протягом наступної тисячі років?
– Можливо, до цього причетні арабські торговці… – почав Лорен, але Саллі не дала йому договорити.
– Чому вони