Сонячний Птах. Уилбур Смит
Читать онлайн книгу.
досвідом і браком досвіду, між натиском юності й холодним розрахунком старшого.
Я був вільний від якоїсь конкретної праці, взявши на себе обов’язки наглядача й порадника. Я перебував на тих місцях, де від моєї присутності можна було сподіватися найбільшої користі. Я з тривогою спостерігав за Ралом і Леслі, але вони мені довели, що володіють цілком задовільною технікою, і я розслабився, переконавшись у тому, що на рекомендацію Пітера Вілкокса можна покластися. Вони розумні молоді люди, сповнені ентузіазму, і, що особливо важливо, добре уявляють собі, що таке археологічні розкопки.
Чотири команди почали діяти, й відразу виокремилися серед африканських робітників здібні й працьовиті люди і ледачі або тупі. За набагато коротший час, аніж я сподівався, фірма «Кейзин і Компанія» вкопалася в глиб землі й стала здобувати цікаві знахідки.
То була повільна й старанна робота, яка дарувала мені велике задоволення. Щовечора, перед вечірнім імпровізованим концертом у вітальні, денну працю обговорювали, оцінювали будь-які відкриття й співставляли їх із загальною картиною археологічних розкопів.
Першим істотним відкриттям, яке ми зробили, був той факт, що шар попелу на рівні 1 поширювався на всю територію археологічної пам’ятки, навіть на нижнє місто. Він не був розподілений рівномірно, бо утворював плями різної товщини. Проте датування за допомогою вуглецю-14 давало приблизно однакові результати, й ми зрештою зупинилися на даті 450 рік після Різдва Христового. Ця дата, схоже, збігалася з найдавнішими бушменськими малюнками на скелях у печері або трохи випереджала їх.
Ми погодилися на тому, що бушмени проникли до печери відразу після того, як пішли геть або зникли стародавні жителі міста. Ми сумлінно називали їх стародавніми, вважаючи, що термін «фінікійці» ще не доведений. Проте, як я сподівався від усієї душі, такий погляд незабаром зміниться.
У шарі попелу знову й знову траплялися рештки від людських останків. Рал знайшов передній зуб у попелі біля підмурка головної башти, Пітер – плечову кістку разом із багатьма іншими фрагментами людських кісток, які було неможливо ідентифікувати. Ці непоховані людські останки зрештою сприяли загальному визнанню того, що моя теорія про трагічний кінець Місячного міста має слушність. Вона була також підсилена незрозумілим зникненням муру та фортечних башт, котрі, як ми мали всі підстави припустити, стояли на цьому шарі глини із залишками кам’яних фундаментів, які іноді можна було побачити на примарних обрисах муру, який оточував храм.
Рал невпевнено припустив, що ворог, сповнений божевільною ненавистю, заповзявся стерти з лиця землі усі сліди стародавніх жителів міста. Ми були готові погодитися з ним.
– Досить логічно. Але куди поділися тисячі тонн кам’яного мурування? – запитала Саллі за всіх нас.
– Вони розкидали камені по рівнині, – наважився припустити Рал.
– Геркулесова праця, а крім того, в ті дні рівнина була дном озера. Щоб позбутися тих каменів, вони мусили