Чумацький шлях (збірник). Володимир Малик
Читать онлайн книгу.
однак, навтішавшись, прийшов йому на виручку і вніс ясність:
– Я Потьомкін…
Потьомкін! Хто ж не чув про всевладного фаворита цариці. Адже він сам тут майже цар!
Капрал витягнувся в струну, прикладена до капелюха рука його тремтіла.
– Ваше сіятельство, – спромігся він нарешті на мову, – пробачте великодушно… Так що це – чумаки… Їдуть на переправу – у Крим по сіль… А я їх повертаю назад, позаяк такий був наказ… Нікого не пускати на переправу!.. Доповідає капрал Фількін.
Почувши, що перед ними сам всемогутній Потьомкін, чумаки поскидали свої солом’яні брилі та шапки, схилили в поклоні чубаті голови.
– Здоровенькі були, ваша ясновельможність, – подав голос від усіх чумаків Хуржик.
– Того і вам бажаю, чумаки, – відповів Потьомкін, оживившись, і показав пальцем на Хуржика: – Бачу, ти тут старший?
– Так, ваша ясновельможність, я отаман валки.
– Ну, тоді слухай уважно. По Дніпру до Криму, щоб огледіти свої володіння, на кораблі «Днєпр» пливе наша повелителька, імператриця-самодержиця всеросійська Катерина Олексіївна. Я на своїй галері «Десна» трохи відірвався від її ескорту, щоб тут, у Кременчуці, гідно зустріти нашу матінку. Думаю, їй буде вельми цікаво побачити чумаків, які своєю подвижницькою працею піднімають ремесла, розвивають торгівлю і, ніде правди діти, збагачують державну казну… Тому дуже прошу тебе, отамане, допоможи мені так зустріти імператрицю, щоб вона була задоволена. Стань десь над Дніпром табором, відкрий вози з товаром! Та хай твої чумаки варять куліш, хай поспівають нашій матінці ваших солодкозвучних пісень! Можна і про кохання – вона полюбляє такі.
– Це можна, ваша ясновельможність, – кивнув головою Хуржик, дуже вдоволений розмовою, дещо навіть панібратською, з всесильним і всемогутнім ясновельможним князем. – І музиканти, сіреч кобзарі, і співаки у нас знайдуться…
– Та підшукай гарне місце! Щоб і ліс поблизу, і прохолода! Та й людям своїм скажи, щоб чубиська попідстригали та скупалися в Дніпрі! А в кого є одяг пристойний, хай одягне і попереду стане, а в кого немає, той хай задніх попасе! Щоб своїми лахами та дьогтем не псував картини! Зрозумів? А капрал Фількін проведе вас куди треба і в усьому допомагатиме. Чуєш, капрале? І горілки – щоб і духу не чув! Ви ж малороси, народ смирний і богобоязний! Матінка наша любить послушних!
І Хуржик, і капрал Фількін їли очима ясновельможного князя. Така честь!
– Слухаємось, ваша ясновельможність! – гаркнули обидва.
8
Ціла флотилія галер прибула до Кременчука пізно ввечері, і ніхто з них до ранку не сходив на берег. Чумаки даремно витягали шиї, вдивлялися в темряву, щоб хоч здалеку побачити царицю, але так і не побачили. Навіть Фількін, якого з солдатами було покликано сторожувати кораблі, не міг похвалитися, що бачив кого-небудь з вельможного панства. Всі, мабуть, ще коли пливли, повкладалися спати.
Зате вранці все ожило. До пристані наїхало багато ридванів, військового люду. Загримів оркестр. З флагманської галери «Днєпр» по дерев’яному трапу,