Для спокою їх потім водив

      По йорданськім поділлю?

      Семилітнім їх голодом гнав

      Аж над береги Нілю?

      Якби хтів вас в спокою держать,

      Наче трупа у крипті,

      То ви й досі, як сірі воли,

      Гнули б шиї в Єгипті.

      Тим-то буду до вас говорить

      Не від себе, а владно,

      Щоб ви знали, що з богом на прю

      Виступать непорадно.

      Бо Єгови натягнений лук,

      І тятива нап’ята,

      І наложена стрілка на ній —

      І то ви є стріла та.

      Як стріла вже намірена в ціль,

      Наострена до бою,

      Чи подоба стрілі говорить:

      «Я бажаю спокою?»

      А що вчора ви тут присягли,