Депеш Мод. Сергій Жадан
Читать онлайн книгу.
більш-менш оперативні канали вважали за доцільне сказати, що перша проповідь преподобного Джонсона-і-Джонсона, про котру так довго говорили більшовики, відбулась, все кльово, дорогі харків'яни, ви просто мусите це побачити, тим більше – вхід халявний, плюс всім роздають безкоштовні календарики з фізією преподобного, служби проходитимуть щодня до кінця червня, початок о десятій, тринадцятій та сімнадцятій нуль-нуль, без вихідних.
І ось вже четвертий день поспіль він стриже купони, виголошуючи по три проповіді на день, у нього тут уже свої фанати, вони віддано реагують на кожне сопливе схлипування преподобного, перекладене для них якоюсь тьоткою в сірому офіційному костюмі, яка працює в преподобного перекладачкою, і яка його, здається, не розуміє, у всякому разі перекладає вона що попало, а самому преподобному, очевидно, просто в падло її корегувати, очевидно, откровення боже накриває його з головою, його просто пре під час проповіді, на нього навіть почали ходити планові, вони по-своєму розуміють старого, це ніби така всесвітня солідарність всіх обковбашених придурків, яким у той чи інший спосіб, кожному по-своєму звичайно, відкриваються божі таємниці, ось їх разом і пре, а тут ще й музика звучить.
Музику грають саме вони, преподобний провів серед них ретельний кастинг, вибрав в основному студентів консерваторії, лише Малий Чак Бері походив із панків, його преподобний взяв за почуття ритму, загалом для нього освіта не була визначальною, головне, щоби вони добре виглядали на сцені, ну, там жодних євреїв, жодних монголів, у жодному разі щоби не чорні, коротше, справжній фашистський ублюдок, але народу подобається.
Преподобний накручує себе в гримерці, ковтає якісь пігулки, п'є багато кави без кофеїну, і голосно рецитує щось із голі байбла, примушуючи перекладачку повторювати, перекладачка понуро мовчить, преподобного це заводить ще більше, в нього вже перші приступи божого откровення, в нього це як срачка, його просто розриває і все тут. Заходить хтось із адміністрації, час, говорить, час іти, народ вже чекає, преподобний сьорбає з великої пластикової кружки свою безпантову каву, обливає нею свою білосніжку сорочу, шіт, говорить, факін шіт, перекладачка пробує перекласти це чуваку з адміністрації, але той лише відмахується. Ладно, говорить преподобний, доведеться застібнутись на всі ґудзики, будемо як устриці, або як молюски, як восьминоги, одним словом, всі ми під богом ходимо, додає він і виходить в коридор. За лаштунками, під самою сценою, преподобний на мить зупиняється, його увагу привертає повнуватий юнак у пісочному костюмі, нічого собі юнак, думає преподобний і на мить пригальмовує. Ти хто? питається він, і в закулісних сутінках на мить зблискує корпус його наручного годинника, Какао завмирає і на мить втрачає дар мови, що ж ти мовчиш? нетерпеливиться преподобний, у тебе є ім'я? Какао киває своєю великою головою, але ім'я не називає. Ну, ладно, втрачає преподобний рештки терпіння, велика ласка господня, хай вона ляже і на таких їбанатів як ти, перекладачка