Скарбниця народної мудрості. Сборник
Читать онлайн книгу.
що язик лепече.
Дурний собака і на хазяїна бреше.
Осла взнаєш по вухах, а дурня – по балачках.
За дурною головою і ногам нема спокою.
Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить.
Розумна голова, та дурню попалась.
Навіщо й покришка, коли горщик пустий.
Густо дивиться, та рідко бачить.
Раденький, що дурненький.
Тільки знає, ще з миски та в рот.
Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.
Не свисти, а то в твоєї жінки буде дурний чоловік.
Дурні лише в казці щасливі.
Виріс, а розуму не виніс.
Борода виросла, а розуму не принесла.
Шия з намистом, а голова зі свистом.
Сила воляча, а розум курячий.
Сильний ведмідь, а дуги не зігне.
Як напише один дурень, то сто розумних не розбере.
Порожній посуд здаля дзвенить.
Дурному в голові все горобці свищуть.
Дурному море по коліна!
Дурня і в церкві б'ють.
Дай дурню товкач, він і вікна поб'є.
Дурень з дурнем зустрічались, один одним дивувались.
Дурнів не сіють, не орють, а вони самі родяться.
Треба йому ще сім літ свині пасти!
Рости, сину, хоч дурний, аби великий!
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
Куди вітрець, туди й розумець.
На голові блистить, а в голові свистить.
Ворона за море літала, а розуму не набрала.
Верба хоч і товста, але зсередини пуста.
Як нема в голові, то на базарі не купиш.
Ні в поле не бери, ні вдома не лиши.
Ви мене просіть, а я ніби не хочу.
Забажалося печеного леду.
Командує, як свиня мішком.
Хоч миску з пирогами, хоч дідька з рогами.
Захоче – на гору доскоче, а не схоче – з гори не скоче.
Сирого не їм, печеного не хочу, вареного не можу.
Хоч того самого, аби в другу миску.
Знала кобила, нащо воза побила – щоб новий був!
Іще той ся не вродив, щоби йому догодив.
Не хочу в ворота, розбирайте тин.
Шукає з-під дохлого коня підкову.
Мабуть, з лівої ноги встав.
Того мені бажається, чого вдома не мається.
Захотілось – запрягайте, розхотілось – випрягайте!
Хто в ліс, а хто – по дрова.
Хто із ступою, а я з товкачем.
Ти йому – «стрижене», він тобі – «голене».
Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.
Хоч кілка на голові теши, а він своє.
Хоч гавкай на нього – нічого не вдієш.
Се таке, що не уступить ні кінному, ні пішому.
Хоч на споді лежатиму, а в вічі клюватиму.
Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться!
Ти його хрести, ти його святи, а воно в болото лізе.
Нехай книш, аби не паляниця.
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
А таки буду проти шерсті стригти.
І знову за рибу гроші.
Уперта коза вовку користь.
Хіба, що сіре, те й вовк?
З телячим хвостом у вовки не сунься.
Лякає